Остання болгарська соціологія перед достроковими парламентськими виборами 19 квітня показує різкий перелом політичного поля країни, але водночас зберігає головну інтригу для всього регіону: чи не стане Болгарія останнім троянським конем російського впливу в Європейському Союзі. За свіжим опитуванням агентства Trend, новий альянс Progressive Bulgaria, пов’язаний із колишнім президентом Руменом Радевим, утримує перше місце з 31,1% підтримки серед тих, хто планує голосувати.
На другому місці залишається GERB Бойка Борисова з 19,7%, а третю позицію займає проєвропейська коаліція “Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія” з 11,8%. Далі йдуть DPS з 10,5% і націоналістичне “Възраждане” з 7,9%, яке в останні роки стало головним провідником відверто проросійської, антизахідної та антинатівської риторики в Софії. Саме присутність “Възраждане” у сильній позиції і робить ці вибори критично важливими не лише для Болгарії, а й для всієї східної Європи.
Головний парадокс нинішньої кампанії полягає в тому, що фаворит перегонів Румен Радев формально йде під антикорупційними та соціальними гаслами, але в міжнародному вимірі давно має репутацію політика, який займав обережну і часто двозначну позицію щодо Росії та війни проти України. Саме через це в європейських дипломатичних колах вибори в Болгарії дедалі частіше розглядають як тест: чи зможе Софія остаточно закріпитися в єврозоні та західному блоці, чи знову стане точкою входу для російського політичного впливу всередині ЄС.
Окремо тривожним сигналом є те, що парламент майже гарантовано знову буде глибоко фрагментованим. За більшістю опитувань, до Народних зборів проходять щонайменше п’ять політичних сил, а ще кілька партій зависають біля 4% бар’єру. Це означає, що навіть перемога фаворита не гарантує стабільної більшості, а Болгарія ризикує знову отримати крихку коаліцію, де крайні націоналісти та проросійські сили зможуть непропорційно впливати на зовнішньополітичний курс.
Для України ці вибори мають пряме значення. Болгарія є важливим чорноморським членом НАТО, логістичним вузлом, енергетичним транзитером і частиною європейської санкційної архітектури. Якщо після 19 квітня в Софії сформується слабкий уряд із залежністю від сил, що просувають “нейтралітет”, антиукраїнську риторику або проросійські меседжі, це може стати ще однією точкою тиску Москви на південно-східний фланг ЄС.
Нинішня соціологія в Болгарії виглядає не просто як боротьба партій, а як битва за те, чи залишиться країна передбачуваним членом Заходу, чи остаточно перетвориться на останнього троянського коня РФ в Європі.
Після того як Європа фактично вистояла ключовий виборчий цикл на своєму східному та центральному фланзі, не допустивши проросійського розвороту в Румунії, зберігши проєвропейську більшість в Угорщині після падіння Орбана, втримавши курс Молдови попри безпрецедентний зовнішній тиск і пройшовши польський електоральний цикл без виходу країни з чітко пропольської та західної траєкторії, саме Болгарія стає фінальним і, можливо, найнебезпечнішим тестом весняно-літнього політичного сезону в Європі. Тут у гру входить Румен Радев, який фактично залишив президентську посаду, щоб особисто зайти в парламентську кампанію та спробувати перезібрати владу під себе. Саме тому вибори в Софії вже виглядають не як внутрішня болгарська історія, а як останній іспит для всього регіону на стійкість до реваншу сил, які Москва традиційно намагається використати у своїх інтересах.
