В цей день, 7 червня 1916 року, народився Петро Дужий (псевдо: «Вировий», «Мирон», «Мирон Карівський» та інші) – активний учасник революційно-визвольної боротьби з окупантами України, письменник, публіцист і політик (член ОУН), референт пропаганди УПА, багаторічний політв’язень.
Історичні факти про лицаря нації
Петро Дужий у свідомій родині був 10 з 11 дітей. Він був обдарованою дитиною: у чотири роки декламував напам’ять у читальні села «Заповіт», «Розриту могилу», «До Основ’яненка» Тараса Шевченка.
У шістнадцятирічному віці Петра Дужого прийняли до підпільного Юнацтва Організації Українських Націоналістів, а у 25 років він увійшов до оунівських похідних груп. Перед цим був включений у список 700 членів ОУН, які мали виконувати найвідповідальніші завдання.
1943 року потрапив у руки гестапо і був засуджений до страти гітлерівцями, але врятувався від смерти через втечу. 1944 року покликаний до проводу ОУН та є співредактором і редактором відань ОУН-УПА. 1944-1945 роки – головний редактор журналу ОУН «Ідея і Чин». Бере активну участь у похідних групах. Всього за два роки йому вдалося в умовах підпілля видати кілька сотень брошур, газетівок, співаників для національно свідомих українців та повстанців.
Неодноразово йому довелося бути в’язнем: чотири рази арештовували поляки, двічі – німці, ще двічі – радянські спецслужби. 22 березня 1947-го Петро Дужий ще раз був засуджений до розстрілу. Його врятував травневий указ про скасування смертної кари. Пройшов через концтабори Колими, Сибіру, Мордовії.
1945 року УГВР нагороджує Дужого Бронзовим Хрестом Заслуги.
З 1990 року, як тільки з’явилась можливість, активно включився у вир політичної праці.
Але перенесені з юнацьких років нечувані муки, тюрми, знущання, приниження борця за волю України не могли залишитися безслідними. І після тяжкої хвороби 24 жовтня 1997 року Петро Дужий відійшов у вічність. Похований на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря.
Слід підкреслити, що завдяки старанням дружини Петра Дужого – Марії, що також зазнала долі політв’язня комуністичних особливих концтаборів, – побачили світ залишені ним неопубліковані твори, які увійдуть до золотого фонду національно-визвольної боротьби українського народу XX століття.
І сьогодні, через багато десятиліть, слова Петра Дужого є пророчим і розумним повчанням для кожного українця: «Нація житиме, як довго процвітає любов до Батьківщини, що підсилюється не голослівними заявами, а повсякчасною готовністю на жертви та самовіддані вчинки задля неї…».
Великий українець Петро Дужий символізує визвольний рух. Він присвятив своє життя боротьбі за незалежність України.
Вічна йому пам’ять!
/Текст підготовлено для «Патріот Донбасу» на основі відкритих джерел/
