Президент Польщі Кароль Навроцький поки що не підписав рішення про позбавлення Володимира Зеленського Ордену Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі, хоча раніше публічно заявляв про такий намір.

Як пише Rzeczpospolita, затримка є свідомою та має стати своєрідним «вікном можливостей» для української сторони.

У канцелярії польського президента — як офіційно, так і неофіційно — пояснюють: пауза дає Києву час переглянути рішення щодо назви одного з військових підрозділів — «Герої УПА», що й стало формальним приводом для конфлікту.

За даними видання, джерела в адміністрації Навроцького стверджують: президент хоче показати, що не ухвалює рішень емоційно, попри критику з боку польської влади про нібито надмірну імпульсивність у міжнародних питаннях.

Втім, час, відведений Україні, обмежений.

Ідеться «радше про дні, ніж про тижні».

У польській владі прямо заявляють: єдиний спосіб уникнути скандального рішення — змінити назву підрозділу.

«М’яч на боці України. Якщо не буде позитивної реакції, процедура завершиться рішенням президента», — заявив глава Бюро міжнародної політики Польщі Марцін Пшидач.

Подібної позиції дотримується і польський уряд.

Міністр національної оборони Владислав Косіняк-Камиш назвав заяву Навроцького шансом для Києва «переглянути своє рішення» та уникнути подальшого загострення.

Втім, така позиція вже викликає різку критику — як в Україні, так і серед частини міжнародних коментаторів.

Критики наголошують: вимоги Варшави щодо назв українських військових підрозділів можуть виглядати як спроба політичного тиску та втручання у внутрішні справи суверенної держави, особливо в умовах повномасштабної війни.

Україна самостійно визначає власну політику історичної пам’яті, військові традиції та символічний простір, і жодна інша країна формально не має права висувати ультиматуми щодо цього.

Опоненти Навроцького також зауважують: використання найвищої державної нагороди як інструмента політичного тиску на союзника, який веде війну проти Росії, може виглядати не як дипломатія, а як внутрішньополітична гра на історичних травмах і консервативному електораті.

Особливо з огляду на те, що Польща сама неодноразово виступала проти будь-якого зовнішнього втручання у власні історичні питання чи національну ідентичність.

При цьому Варшава офіційно продовжує декларувати підтримку України, однак дедалі частіше намагається жорсткіше артикулювати свої історичні претензії у двосторонніх відносинах.

Ситуація загострюється ще й тим, що будь-який подібний конфлікт між Києвом і Варшавою потенційно грає на руку Москві, яка давно намагається розхитати союз між двома країнами.