Мистецький об’єкт «Українська мова — унікальна» відкрили у місті Ланівці (Тернопільська область, 54 км від обласного центру). Він з’явився біля міської ради у вигляді літери «Ї».
«Символічно, що ця подія відбулася в День української писемності та мови, адже наша рідна, солов’їна мова незрівнянна, милозвучна та особлива. Тож, відтепер статична фігура літери «Ї», автором якої є коваль Василь Гудима — це окраса громади і єдина арт інсталяція такого типу в Україні», — зазначається у повідомленні.
У церемонії відкриття взяв участь міський голова Роман Казновецький, який у своїй промові підкреслив, що Ланівці вкотре збагатилися унікальною локацією, яка щораз нагадуватиме усім нам про цінність рідної мови, її багатство.
Перед присутніми поетично виступили громадські діячі Богдан Кукурудза та Марія Романчук, вітаючи Лановецьку громаду з цією знаковою подією.
Варто зазначити, що літеру «Ї» було обрано неспроста, вона використовується лише в українській мові. Нині «Ї» є символом унікальності солов’їної, калинової.
Історична довідка про літеру Ї
Ї, ї — тринадцята літера української абетки. За конфігурацією трохи видозмінена кирилична і. Цю літеру називають як іменник середнього роду: «велике Ї», «мале ї».
Мовознавство за часи радянської влади «вірило», що літера «ї» в українській абетці з’явилася лише 1873 року (принаймні, таку інформацію подає Українська Радянська Енциклопедія). Заперечувати цю наукову теорію було безнадійною справою, яка могла вплинути на кар’єру вченого. Тому українська мова стрімко втрачала розуміння винятковості та унікальності літери «ї», яка міститься лише в українській абетці.
Однак, якщо розглядати пам’ятки української літератури можна простежити існування знаку «и» та надрядкові позначення над ним (різні цяточки, риски, дужечки), то стає очевидним, що вже в «Ізборнику Святослава» (1073 року) маємо справу з графічним закріпленням звуку [йі].
Така літера є у княжій грамоті Мстислава XII століття, «Букварі» Івана Федорова. Проте вже у «Пересопницькому Євангелії» позначення цього звуку графічно наближається до звичного нам «Ї». Так, у Григорія Сковороди можемо спостерігати послідовне систематичне вживання «ї».
