Для становлення особистості та щоб «не залюбити» свою дитину молоді батьки повинні дотримуватися певних рекомендацій.
Про це повідомляє джерело.
Дитячі психологи переконані, що дітям потрібна любов мами і тата так само, як їсти і дихати.
Що буде зайвим:
1. Любов – розчулення розбещує душу дитини. Такі батьки радіють і схвалюють кожен її вчинок, не замислюючись: хороший він чи поганий і до яких результатів може привести. Дитина, вихована любов’ю розчуленням, не знає і не розуміє, що в людському суспільстві є поняття треба, можна, не можна. Перед батьками вона не знає свого боргу, не хоче і не вміє працювати. Дитина не рахується з думкою своїх рідних та інших людей. Вона не розуміє, що у них є свої потреби, бажання, духовний світ.
2. Деспотична любов – це постійні закиди, осуд кожного кроку дитини. Батьки – деспоти вважають, що своєю тиранією вони бажають тільки добра, люблять, вчать правильно жити. Насправді таке ставлення істотно отруює дитяче життя. З малих років у дитини вихованої деспотичними батьками формується перекручене уявлення про людську доброту, вона стає недовірливою, тривожною, агресивною, конфліктною. В обстановці частих закидів, дріб’язкових причіпок малюк стає жорстоким.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Експерти назвали вік, коли діти починають говорити
3. Любов відкупу. Такі батьки твердо переконані, що виконують свій батьківський обов’язок перед дитиною, забезпечуючи її матеріальні потреби і бажання. Вони вважають, що витратами матеріальними можна виміряти любов. Такі батьки вдаються до методу заохочення дитини грошима в процесі виховання, наприклад, за прибирання в своїй кімнаті, за надання їм допомоги. В таких сім’ях дитина оточена атмосферою духовної порожнечі. Їй не знайомі цінні людські почуття, такі як ласка, милосердя, співчуття, турбота.
Щоб не розпестити любов’ю необхідно дотримуватися трьох основ поведінки:
1. Поважати соціальні правила, наприклад, обговорювати проблему, а не ображатися, розмовляти ввічливо з батьками. Тобто поводитися виховано.
2. Не робити за дитину те, що вона повинна зробити самостійно, наприклад, зав’язати шнурки, прибрати в кімнаті, зробити домашнє завдання.
3. Не вирішувати за дитину її повсякденні проблеми. Наприклад, вона нагрубила вчителю, то повинна сама вибачитися, а тільки потім її батьки.
