Майор ЗСУ Максим Галактіонов, який брав участь у битві за донецький аеропорт у 2014 році, і ще троє військових опинилися у СІЗО через смерть диверсанта. Про це він розповів письмово LB.ua.
Галактіонов, позивний Грифон, у складі 79-ї аеромобільної бригади захищав донецький аеропорт у 2014 році, був одним із командувачів "кіборгів", піднімав синьо-жовтий прапор над аеропортом. Зараз Галактіонов– командир другої зведеної роти другого зведеного батальйону, його відрядили до 28-ї механізованої бригади, де він допомагав військовій контррозвідці (ВКР).
Як розповідає військовий, 22 квітня бійці ТРО затримали диверсанта на трасі Одеса– Миколаїв. Він був у формі і їхав велосипедом, до якого були прикручені вудки для риболовлі. Він викликав підозру у бійців ТРО, бо на запитання, куди їде, назвав радянську назву села, якої вже давно не використовують. Під курткою у нього була розгрузка, ніж, газовий балончик і набір для виживання, а також телефон без сім-картки, на якому була переписка з кураторами з Росії.
"Бійці ТРО передали затриманого поліції. Поліція передавала його нам після бесіди полковника ВКР СБУ з начальником поліції Березанки. Диверсант повідомив, що раніше служив у Росії– у 33-му загоні спецпризначення– і брав участь у штурмі Грозного та Гудермеса. Був громадянином України, одружений із громадянкою Росії. Після початку війни в Україні він контактував із колишніми колегам по службі. Він мав куратора з Ростова і допомагав наводити ракети на Миколаїв”,– розповідає Галактіонов.
Затриманий також повідомив, що їхав до села Лугове Одеської області, щоб на Великдень зустріти чотирьох людей і разом підготувати висадження десанту з моря. У нього вже була підготовлена зброю. Також диверсант мав із собою лист із номерами його друзів– російських військових.
Галактіонов розповідає, що дістав наказ доправити затриманого на позиції Коблево. Після того, як поліція передала диверсанта, військовий виявив, що лист із телефонами зник. Як пізніше з'ясували, він опинився у начальника поліції Березанки.
"Я повернувся, забрав аркуш, зробив копію та надіслав полковнику ВКР. Потім ми привезли диверсанта на позиції. Коли ми підіймалися на другий поверх, він почав битися об стіни і кричати: “Убийте мене, мені не пробачать” і “Спецназ Росії не здається”, а потім упав і покотився по сходинках. Я не міг його втримати, в мене після поранення відсутній палець, рука зшита з частин",– згадує військовий.
Українські військові заспокоїли диверсанта, принесли води та їжі. Потім Галактіонов повідомив полковнику ВКР, що диверсанта доправлено і щоб його забрали, тому що його нікому охороняти. Проте полковник відповів, що зараз свята (це було перед Великоднем) і забирати його немає кому.
За словами Галактіонова, затриманий був здебільшого сам. Наступного ранку, 24 квітня, приїхав полковник ВКР, погодував диверсанта і поспілкувався з ним. Потім зайшов до Галактіонова і повідомив, що той погодився на співпрацю. Після чого поніс йому чай, а за п'ять хвилин повернувся і сказав, що диверсантові зле.
Військовий розповідає, що побіг надавати першу допомогу затриманому, наказав викликати "швидку". Лікарі "швидкої" констатували смерть затриманого. Після чого приїхала поліція і почала проводити обшуки, а також наказала команді Галактіонів здати зброю. Його самого і трьох підлеглих затримали.
Їх обвинувачують у викраденні та завданні тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть, вчинених групою осіб.
"Ми не знаємо, чому викрадення, адже поліція сама віддала нам затриманого за узгодженням із СБУ. Допит його проводили не ми, а полковник ВКР",– каже Галактіонов.
Із 24-го до 26 квітня військових тримали у відділку поліції, де на підлеглих Галактіонова, за його словами, чинили психологічний тиск. Потім їх доправили до ізолятора Миколаєва і вручили підозру у скоєнні злочину.
Суд із обрання запобіжного заходу проводили онлайн, оскільки перед тим "швидка" доправила Галактіонова до військового госпіталю. Військовий розповідає, що у нього було два епілептичні напади, оскільки він має три контузії і закриту черепно-мозкову травму ще з 2014 року. Суддя Світлана Скрипник призначала Галактіонову і трьом його підлеглим запобіжний захід– два місяці під вартою.
“У цій справі всі ведуть себе дуже дивно: прокурор, суддя, поліція. Узагалі-то, військовою справою мали б займатися ДБР і військова прокуратура. Але чомусь полковник ВКР не оформив наш виїзд офіційно, і тому нашу справу розглядають як цивільну”,– каже Галактіонов.
Проти затриманого диверсанта мали порушити справу за ст. 111 Кримінального кодексу (державна зрада). Але оскільки він помер, відкрити справу не встигли.
