Українці повинні працювати на перемогу на усіх фронтах ‒ економічному, соціальному, адже воювати справді можуть не всі. Адже фронт ‒ не виправна колонія, і там немає жодної користі з бійця, який буде морально нестійким.

Про це виданню Новини.LIVE розповів ветеран російсько-української війни, 21-річний Дмитро.

«Або буде скиглити там. Не кожному дається війна, і це нормально. Але водночас хлопцям із фронту потрібно допомагати, щоб вони знали: у них є тил. Бо оце «синів депутатів на війну» ‒ це вам не виправна колонія», ‒ уточнив хлопець.

Дмитро отримав важке поранення під час боїв у Серебрянському лісі, на війні ‒ з 18 років. Мобілізувався за власним бажанням на початку війни, увійшовши до складу 112-ї бригади. Спершу боронив кордони на Чернігівщині, а далі на Луганщині, де власне і втратив праву ногу.

«Ми потрапили під обстріл градами, і мене, наприклад, не могли евакуювати близько 10 годин. Також були інші поранення, тіло посікло і втратив ногу. Ампутація висока, залишилось лише 5 см. Протезувався, реабілітувався і зараз все добре. Але це інше життя, ніж було до поранення», ‒ зізнався ветеран війни.

На уточнення журналістки, що можна порадити хлопцям, які стикаються з ампутацією, Дмитро відповів ‒ обов’язково звернутися до психолога.

«Але кваліфікованих психологів у нас дуже мало. І це погано. Бо коли людина виходить зі складної реабілітації, ведуть себе по-різному. Хтось агресивно, я от відштовхнув від себе близьких. Став дуже холодною людиною, і це теж приклади ПТСР», ‒ підсумував Дмитро.