Ще три роки тому такі заяви прозвучали б як сценарій голлівудського фільму. Сьогодні вони стали офіційною позицією європейських урядів.

Німеччина відновлює систему цивільної оборони. Польща витрачає на армію понад 4% ВВП. Країни Балтії будують укріплення вздовж кордонів. Нідерланди вже відкрито допускають, що Росія може перевірити готовність НАТО через рік після завершення війни в Україні. Велика Британія готує новий флот, Франція збільшує виробництво боєприпасів, а Єврокомісія закликає держави формувати стратегічні запаси.

Що змінилося?

Насправді змінилося головне — у Європі перестали вважати велику війну неможливою.

Після завершення холодної війни майже всі країни ЄС скорочували армії. Дивізії розформовували, військові заводи закривали, запаси техніки продавали або списували. Вважалося, що великої війни на континенті більше не буде.

24 лютого 2022 року ця епоха закінчилася.

Війна в Україні стала не лише трагедією для українців, а й холодним душем для всієї Європи. Виявилося, що сучасна війна — це не коротка операція, а марафон, який потребує сотень тисяч снарядів, тисяч дронів, величезних запасів пального, розвиненої логістики та сильної промисловості.

Саме тому сьогодні майже всі європейські держави говорять про “готовність”, а не про “неминучість війни”.

Це принципова різниця.

Європейські аналітики дедалі частіше використовують термін deterrence — стримування. Логіка проста: чим сильнішою буде оборона НАТО, тим меншою буде ймовірність того, що Росія взагалі ризикне перевіряти Альянс.

Саме тому Польща купує сотні танків і винищувачів, Швеція повернулася до призову, Фінляндія вступила до НАТО, а країни Балтії будують нові оборонні рубежі.

Парадоксально, але всі ці витрати робляться саме для того, щоб війни не сталося.

Є ще одна причина, чому Європа різко змінила свою політику.

У Брюсселі дедалі менше впевнені, що США завжди залишатимуться головним гарантом безпеки континенту. Повернення Дональда Трампа до Білого дому лише посилило ці сумніви. Європейські столиці дедалі частіше ставлять собі питання: а що буде, якщо наступної кризи Америка вирішить займатися насамперед власними проблемами?

Саме тому дедалі частіше звучить поняття “європейська стратегічна автономія” — здатність Європи захистити себе навіть без повної підтримки Вашингтона.

Для України ці процеси мають подвійне значення.

З одного боку, саме українська армія фактично стала каталізатором найбільшого переозброєння Європи за останні десятиліття. Досвід українських військових сьогодні вивчають майже всі армії НАТО.

З іншого — чим сильнішою стає європейська оборона, тим більше шансів, що Росія не ризикне відкривати нові фронти.

Тому, коли ви бачите новини про нові заводи боєприпасів, закупівлю підводних човнів чи мільярдні оборонні бюджети, варто розуміти: це не обов’язково ознака того, що війна наближається.

Швидше навпаки.

Європа робить висновки з того, що сталося в Україні, і вперше за десятиліття готується до найгіршого сценарію саме для того, щоб він ніколи не настав.