30 років тому, 1 грудня 1991 року, відбувся всенародний референдум про незалежність України, який підтвердив Акт про державну незалежність України, прийнятий Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 року. Багато хто пам’ятає настрій тих днів, значення цієї події для країни.

Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України та запитання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді:

«Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».

Спеціальне звернення Верховної Ради України містило також заклик до громадян України підтримати Акт:

«Співвітчизники! Будьмо єдині в прагненнях наших, в розбудові незалежної державності України! Наша земля пережила багато кривд і страждань, неволі, лихо засівало її — тож 1 грудня сама історія дає нам шанс, можливо останній, стати справжніми громадянами, творцями своєї держави, будівниками «власної хати», де панують «своя правда, і сила, і воля».

Підсумки всеукраїнського референдуму перевершили найоптимістичніші прогнози, продемонструвавши світові, що Громадяни України майже одностайно підтримали Акт проголошення незалежності, тобто висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 осіб — 84,18% населення України. З них 90,32% громадян (28 804 071 особа) проголосували «За».

Акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка, та 2 міста зі спеціальним статусом.

Вже наступного дня, 2 грудня 1991-го незалежність України визнали Польща та Канада, 4 грудня — Литва та Латвія, а впродовж грудня Україну визнали більше ніж сорок країн.

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року відбувся в один день з першими виборами президента України, ним став Леонід Кравчук.

Варто зауважити цікаву деталь: цілком могло статися, що українці святкували б День Незалежності не 24 серпня, а 1 грудня. Питання, з якого дня починати відлік новітньої історії держави, було темою доволі жвавої дискусії. Переважала то одна дата, то друга. Поклав край таким суперечкам у Верховній Раді депутат Дмитро Павличко, який висунув досить несподіваний аргумент: «Святкувати влітку набагато приємніше, ніж узимку. Сніг, чи мороз, чи навіть дощ можуть зіпсувати урочистості». Цей аргумент видався народним депутатам дуже переконливим.

Проте це не зменшує потреби пам’яті й вшановувати події 1 грудня 1991 року. Це початок нової сторінки історії України.

Варто пам’ятати: Донбас також сказав Незалежності України своє міцне «ТАК» — більш ніж 83% в Донецькій та Луганській областях. У голосуванні на Сході нашої країни взяла значна частина населення 2,9 млн в Донецькій обл. та 1,6 млн в Луганській обл.

Тоді Донбас кричав: «Досить годувати Москву!».

Здобуття незалежності у 1991 році відбулося мирно, без кровопролиття. Але український шлях до незалежності виявився довготривалим, тернистим та складним, і в тому числі, на превеликий жаль, рясно политий кров’ю українців.

Слава Україні!