1. Чорне та Азовське море на 90% звільнені від російського тіньового флоту, майже відсутні зерновози, контейнеровози, плавбази, доки, крани, буксири. Сьогодні – 4. Крім того, один танкер тіньового флоту класу Суецмакс сьогодні пошкодили бійці «Альфа» СБУ. Поодинокі залишки всього цього добиває Мадяр. Схоже, йому тут вже не цікаво.
Крим. Енергетика. Тут ще є чим йому зайнятися. Тринадцять підстанцій за один день. Скільки їх ще залишилося? Оскільки ми знаємо системність Мадяра, він зупиниться тільки тоді, коли відомостей про електрику, яка існує в Криму, не буде надходити. Це питання максимум 2-3 тижнів. Паливо для Криму – танкерами вже навряд чи. Поромами? Ті, які возили потяги, закінчилися ще два місяці тому. Ті, які перевозять по 15-20 вантажівок – майже закінчилися сьогодні. З пʼяти три знищені повністю, два пороми не на ходу, але їх можна поки що тягати буксирами. Поки є останні буксири і поки не відбулося влучання в той момент, коли бензовози заїхали на ці баржі.
Через дорогу смерті Ростов-Армянськ? Кілька сот розбитих вантажівок на тиждень – недостатній ризик? Вони все ще їдуть, але ж майже не доїжджають. Через якийсь час перестануть, бо навіть «Ладу» не отримає дружина того, хто взяв свої 2000$ за такий рейс до пекла у прямому сенсі.
Через Кримський міст бензовозами? Поки що так (було заборонено, щоб не запалало, але вже немає інших рішень). Кожен третій все одно гине, поки рухається Кримом. Але поки що це шанс. Але майже все, що доїжджає, забирають військові. Залишок – критична інфраструктура. Але навіть для неї не вистачає. Далі буде менше. Але путін розповідає, що у нього є якесь безпечне рішення. Кому віримо? Мадяру чи путіну?
2. Про російські відповіді. Так, два дні поспіль ворог атакує суда, які йдуть до Одеси. Які не українські, не під санкціями, не є військовими цілями. Ціною величезних зусиль (ракети Х-59, Циркон, літаки Су-57) вдається зменшити потік цих суден через Чорне море до Одеси. Але. Це ж вже було. Далі буде або перенесення зернотрафіку до Ізмаїла або Констанци, в тому ж Чорному морі, або використання українських F-16 для патрулювання західної частини Чорного моря (так, це окрема задача, можливо, разом з партнерами).
Вайлберіз. Вчора розбито два величезних склади. Такого рівня в Україні і близько немає. Для росії це – частина пояса складів біля москви. Величезного. Без якого місто не виживе, бо плече логістики до постачальників (майже все – Китай) – тисячі кілометрів. Відмінність з Україною – європейські склади менше ніж у 1000 км і потік фур не зупиняється навіть у комендантську годину. Продовжимо. Вайлберіз – приблизно 20 мегаскладів у європейській частині. Озон – 55 таких складів. Склади логістичних компаній поруч зі складами мереж супер- і гіпер-маркетів. Мільйони квадратних метрів. Втрати вчора склали 1.2 млрд доларів. Чи є у Мадяра можливість щоденно запалювати 2 таких склада? Так. Чи є така можливість у росіян? Так, це може бути і, скоріше за все, буде. Чи є така сама вразливість? Ні. Але, хоч і українські маркетплейси не виставляють у відкритий доступ бойові дрони і не є законними цілями, звісно, логістика важлива. Сьогодні був дуже страшний прильот трьох «Бандеролей» по харківському логістичному вузлу Нової пошти. Чотири загиблих, пʼятнадцять поранених. Співчуття сімʼям загиблих, пораненим та власникам бізнесу. Це – страшно. Але ці склади – транзитні. Кількість товарів, розміри пожежі менше не в рази, а на два порядки. Війна ще з 2022 заставляє великі компанії знижувати ризики.
Нагадаю, росія- агресор, статус визнано світом. Агресор, який не спровокований. Тому для них немає законних цілей. Україна – жертва. Тому абсолютно інший статус наших цілей на території рф. Тим не менше, наприклад по танкерах українці намагаються бити тільки тоді, коли вони не завантажені, а напрямок удару – машинне відділення, рубка, а не наливні ємності.
3. Що далі? Вперше за всю війну, за майже пʼять років вторгнення, максимальна кількість уражень відбувається за межами України або на окупованих територіях, там, де кожен прильот має власника, який втрачає гроші. Чотири роки російські санкційні олігархи, які щось втратили при накладенні арештів та санкцій на яхти, рахунки, лондонські будинки та вілли на Кап-Ферра, отримували компенсації у вигляді військових замовлень, великих відсотків, які отримують їхні банки при видачі кредитів населенню, постійних виплат з державних резервних фондів.
Гроші у фондах майже закінчилися. Великі відсотки банки тепер не стільки отримують, скільки платять – громадяни рф, втрачаючи роботу та доходи, знімають депозити (у цьому році 2 трлн руб зняли в банках, у тому числі чверть цього – за останні два тижні), і банки йдуть до Центробанку за ресурсами – і вже отримали там рекордні, майже неможливі пʼять трильйонів рублів – з них половина – за неповне літо. Фінансова система тримається на високих цінах на паливо через іранську кризу та на професійності голови центробанку Набіуліної, у якої закінчився черговий термін і вона, нарешті, йде.
Далі – біржа. Та сама московська біржа, яка була створена ще до путіна, яка була сучасною, відкритою і, на відміну від нашої олігархічної економіки, російська довгий час працювала за справжніми капіталістичними законами, втягувала для економіки гроші західних інвесторів. Все змінилося у 2022, бо шок від окупації Криму захід швидко подолав, зробивши вигляд, що нічого не відбулося.
Всю війну біржа коливалася разом з паливними ринками, не зростала, але і не падала. Мосбіржа – останній рубіж стримок та противаг економіки.
Падіння почалося у травні, коли стало ясно, що удари українських військових по НПЗ – це така ж закономірність, як і падіння цін і попиту на російську нафту після завершення війни Трампа в Ірані.
2800 – стартовий рівень цього раллі. На рівень 2400 біржа падала два місяці. За позаминулий тиждень впала ще на 7%, до 2.250. На цьому тижні відбувся обвал. Зараз рівень біржі 1.950 – найнижчій за весь період вторгнення, найнижчий з 2017 року. І так, акції номіновані в рублях. Рубль почав падіння паралельно падінню біржі. Спроба центробанку символічно знизити ставку не змінила ставок на ринку, навпаки, державні облігації зростають в ціні четвертий тиждень, а на аукціони запозичень Мінфіну рф четвертий тиждень не приходять інвестори. Ринок чекає, що впаде на дно першим – курс рубля, курс акцій, зросте ставка і поховає надії бізнесу, або буде заборонено зняття депозитів.
Завтра зранку – перші торги після пожежі на складах «диких ягідок». Жодного фактора, який працює в плюс – немає.
4. Попереду перша зима, коли українські можливості ураження є не меншими, ніж у росіян. Сьогодні рівень наявності інформації не дозволяє відповісти на кілька питань:
– чи буде до жовтня показана робота української балістики;
– чи Україна отримає потрібну кількість Рас-3 для Петріот, яка дозволить пройти зиму з захищеною енергетикою в містах-мільйонниках;
– чи прильоти Фламінго та добрих дронів по російській воєнній промисловості знизить виробництво «Іскандерів», «Цирконів», «Оніксів», «Шахедів»;
– чи рівень енергетичної катастрофи росіян на Півдні зламають до осені їхню оборону;
– чи все ще готова Україна домовлятися на призупинення по лінії фронту;
– чи повернеться США до посередництва в конфлікті до листопада;
– чи буде інший посередник? Китай, Туреччина;
– і останнє – чи готова наша енергетика то нових обстрілів?
5. Російські олігархи почали не заробляти, а втрачати. Щоденно. Сьогодні біржа включила численні маржин-колли – застава акцій перестала покривати розмір взятих кредитів, перекредитовувати це стає все складніше через відсутність грошей у банків і їх ціну.
Російський чахлик, що скоро помре, годував їх сніданками про скорий крах України, про силу російської зброї, потім розповідав про дух Анкоріджа та свої молитви за здоровʼя Трампа. Потім – про патріотизм. Тепер – все. Оскільки як така мобілізація може порушити абсолютно непередбачені процеси в суспільстві перед виборами, він зараз витискає з регіонів та великих підприємств(тих же олігархів там і там) людський ресурс – добровольців. Частина регіонів фактично проводять жорстку силову мобілізацію, частина все ще купує тушки за великі гроші. Це все – на рівні сьогоднішніх втрат. До виборів у рф залишилося два місяці. Період виховання (40 діб) путіна з дотисканням до перемирʼя закінчиться на початку серпня. Візити лукашенка до путіна і китая, абрамовича до Києва і Мінська, невідомих «представників Зеленського», про яких говорив Лукашенко – це про перемовини на вищому рівні, без посередників.
Впевнений, після 40 днів Україна змінить умови. Як любить говорити Трамп, кілька колод карт розпихані зараз по кишенях наших військових. А умови «на землі» змінюються не на користь путіна.
