Коли говорять про відновлення України, найчастіше називають загальну цифру — понад пів трильйона доларів. Але за цією сумою ховається набагато страшніша правда: існують міста, які доведеться будувати практично з нуля. Якщо після Другої світової війни Європа відновлювала окремі квартали, то сьогодні на Донбасі є населені пункти, де не залишилося жодного району без руйнувань.
Маріуполь, Бахмут, Авдіївка, Мар’їнка, Попасна, Соледар, Вугледар — ці назви стали символами війни. Колись тут жили сотні тисяч людей, працювали заводи, відкривалися театри, народжувалися діти. Сьогодні багато з цих міст перетворилися на руїни.
За оцінками Світового банку, Європейської комісії, ООН та уряду України, лише на відновлення двох східних областей можуть знадобитися від 150 до 200 мільярдів доларів. Це більше, ніж річний ВВП більшості держав Центральної Європи.
Масштаб руйнувань вражає. За різними оцінками, на Донбасі пошкоджено або повністю знищено понад 30 тисяч багатоквартирних будинків. Якщо припустити, що в середньому кожен із них мав близько 30 квартир, це означає майже 900 тисяч квартир, які доведеться відбудовувати або ремонтувати. Крім цього, зруйновано приблизно 180 тисяч приватних будинків.
Але житло — лише частина проблеми.
У регіоні пошкоджено або знищено понад 1200 шкіл, близько 900 дитячих садків, понад 500 лікарень, поліклінік та амбулаторій, сотні аптек, університетів, професійних училищ і спортивних комплексів.
Майже кожне велике місто втратило свої театри, будинки культури, музеї, бібліотеки або концертні зали. Загалом ідеться більш ніж про 600 об’єктів культури.
Окремою проблемою стали парки та громадські простори. Зруйновані або занедбані близько 300 парків, скверів і рекреаційних зон. Це не лише дерева й лавки. Це місця, де люди зустрічалися, гуляли з дітьми, займалися спортом, святкували міські свята.
Не менш катастрофічною є ситуація з інженерною інфраструктурою. Доведеться заново будувати або капітально реконструювати тисячі кілометрів доріг, сотні мостів, залізничні вузли, системи водопостачання, каналізації, тепломереж, електропідстанції, газові магістралі, насосні станції та очисні споруди.
Особливо складним буде відновлення Маріуполя. До повномасштабного вторгнення тут проживало майже пів мільйона людей. Сьогодні значна частина житлового фонду міста або повністю знищена, або непридатна для проживання. Фактично доведеться проєктувати новий сучасний мегаполіс.
Бахмут став символом найдовшої битви цієї війни. Місто, яке колись славилося виробництвом вина, солі та культурними пам’ятками, перетворилося на суцільне поле руїн. Авдіївка, яка десятиліттями жила поруч із лінією фронту, практично втратила всю міську забудову. Мар’їнка та Попасна настільки зруйновані, що деякі експерти взагалі пропонують будувати їх заново за новими генеральними планами.
За попередніми оцінками, лише для відновлення житлового фонду Донбасу знадобиться понад 100 мільйонів тонн бетону, десятки мільйонів тонн металоконструкцій, мільярди цеглин, сотні мільйонів квадратних метрів скла, утеплювачів, покрівельних матеріалів та оздоблення.
Не менш масштабною буде потреба в людських ресурсах. Для реалізації такого проєкту знадобляться десятки тисяч архітекторів, інженерів, будівельників, електриків, сантехніків, дорожників, проєктувальників і ландшафтних дизайнерів. Це може стати найбільшим будівельним проєктом у Європі з часів повоєнної реконструкції Німеччини.
Проте навіть гроші не вирішують головної проблеми — часу. Якщо фінансування буде стабільним, а безпекова ситуація дозволить працювати безперервно, на повне відновлення Донбасу можуть знадобитися 15–20 років. За менш сприятливого сценарію цей процес розтягнеться на кілька десятиліть.
Втім, відбудова — це не лише про бетон і цеглу. Це шанс створити зовсім інший Донбас: із сучасними енергоефективними будинками, безбар’єрними вулицями, новими школами, лікарнями, парками, громадським транспортом і цифровою інфраструктурою. Багато європейських міст після війни стали кращими, ніж були до неї. Україна також має шанс не просто відновити зруйноване, а побудувати регіон, який відповідатиме стандартам XXI століття.
Найдорожчим у цьому процесі будуть не мільярди доларів. Найважче повернути те, що неможливо оцінити в грошах: людські життя, спогади, дитинство, сімейні історії та відчуття дому. Саме тому відбудова Донбасу стане не лише найбільшим інженерним проєктом сучасної Європи, а й одним із найважливіших символів відновлення України після війни.
