1. Російська «оборонка» – величезний за розміром механізм, який залишився з радянських часів – неефективний, олігархічний, і, тим не менше, добре профінансований і такий, що має реальну інженерну основу старих часів. Радянське ППО було колись найкращим серед всіх можливих аналогів, після С-200, який був лідером, зʼявився С-300, який випускали щороку більше десятка, частково забезпечуючи військо, частково заробляючи гроші на експорті. Індія, Іран, і, памʼятаєте, навіть країна НАТО, Туреччина, якій ця акція коштувала модернізації авіації на F-35.
С-400 Тріумф, і, схоже, що С-500. При цьому частина величезних запасів ракет для С-300 пішла на обстріл Харківщини і Півдня у режимі земля-земля, а потім поступово стали виходити з чату і самі ці «російські петріоти», разом з Тор-ами, Бук-ами, старими Тунгусками і новенькими сучасними «Панцирями». Останні виявилися типовим халтурним продуктом часів пізнього застою – раннього єльцинського пофігізму. Сирий продукт, на який робили ставку 25 років тому, сьогодні є основою малого ППО в Москві та на інших важливих напрямків. Це саме ракета від «Панциря», яка мала влучити у добрий безпілотник, допомогла українцям знищити черговий резервуар Московського НПЗ, відкоркувавши кришку на велику висоту. Це саме «Панцирі» ставлять на дахах висоток, бо вони можуть летіти по цілям тільки тоді, коли наводяться фактично при прямій наводці. І все одно постійно мажуть. Через це і кількість цих, трохи здешевлених у порівнянні з «Торами», ракет, вже у росіян недостатня, і все більше важливих обʼєктів, прикритих «Панцирями», не мають, насправді, ніякого захисту.
Сьогодні це показали в Дубні, під Москвою, одному з головних центрів космічного звʼязку (!) та спостереження. Місто радарів виявилося сліпим при прильоті українських дронів. Саме звідси йде основне керування космічними супутниками (а сигнали з інших станцій стеження передаються також сюди), саме тут планують розвивати російські аналоги «Старлінків», але як розвивати, коли щось вже пошкоджено, але, що важливо, тепер відомо, що все це – не захищено.
2. Ще одна гордість росіян – радянські і пострадянські крилаті і балістичні ракети. Щоб зробити одну ракету, потрібні тисячі комплектуючих. Багато які робляться не ексклюзивно одним підприємством, це правда. Але вже якась кількість таких заводів вийшла з гри. Кілька радіотехнічних заводів, які знаходяться у Воронежі, є одними з лідерів галузі російських напівпровідників для крилатих ракет – С-300, Іскандер-К, Х-101, які є розходним матеріалом для ударів по українській цивільній інфраструктурі. За одну атаку такі обʼєкти, як у Воронежі та Дубні, а тим більше, Зеленограді, де десятки військових виробництв та КБ, не розбити. Але, як показала філігранна робота українських дронщиків по мостах Півдня України – цей процес потрібно тільки почати. Далі йде настільки системно, що читачам вже не цікаво, скільки мостів через Північно-Кримський канал пошкоджується на добу.
3. Що стосується загальної логіки подій, то, починаючи з грудня, сили безпілотних систем Мадяра практично щодня зносять або радар, або пускову російського ППО, в різних частинах росії, від Краснодара до ближнього підмосковʼя. При випуску на місяць десятка одиниць, всіх систем сумарно, знищення сягнуло спочатку 25-30 на місяць, потім 35-40, а зараз, коли їх стає менше, цифри вже йдуть на 10-15 на тиждень. Росіяни йдуть на паліативні міри, знімаючи корабельні радари, привозячи старі «Тунгуски», розконсервовуючи останні «Оси», тасуючи «Панцирі» між фронтами. Не допомагає.
Розкрию просту річ, яка має бути очевидною російським можновладцям, але, схоже, приховування правди від нижніх щаблів влади до верхніх там стає все сильнішим: чим менше ППО та чим більше приходиться економити ракети до них, тим більший відсоток українських дронів долітає до цілей. Раніше росіяни мали одне коло ППО біля лінії бойових зіткнень, друге біля кордонів України і ще окремо по 1-2 коли біля важливих обʼєктів, а біля Москви – три кола. Тепер двох ліній біля України- немає. Біля Москви все ще є всі три, але вони виявилися дірявими, тому зробили ще внутрішньомосковську мережу, яка тепер підіграє нашим дронам і бʼє по багатоповерхівкам та секретним обʼєктам. Далі працює математика – більше відсоток результативних дій (зріс з 3-5% до 15-20%), тим більше знищення ППО, яке залишилося, тим кваліфікованіше кегельбан по резервуарам з нафтою, і тим більше залишається дронів на газову сферу, енергетику, азотну хімію та тепер – електронну промисловість.
4. Ситуація розвивається набагато динамічніше, ніж очікували навіть союзники, і, я так розумію, росіяни, які не сказали путіну, коли кегельбан почався, тепер остаточно бояться прийти до нього з інформацією, що паливо тепер їде в росію з китаю, Індії, Туреччини, країна-бензоколонка більше не забезпечує себе паливом. І так, все ще не рівномірно і у деяких регіонах більше працює паніка. І так, поки що Усть-Луга та Приморськ, і східне Козьміно ще відвантажують величезні обсяги нафти, але перед смертю не надихаєшся. Тіньовий флот більше не є невидимкою з вимкненими транспондерами, європейці почали сезон охоти на судна з фальшивими прапорами та командами, якими керують капітани-злочинці, а працюють матроси, які звикли, що їхнє майбутнє, а іноді і життя нічого не варто.
5. Я не знаю, наскільки путін втратив контроль за ситуацією. Безумовно, те, що росіяни не спрогнозували заздалегідь сінергію українських виробників дронів з європейськими інженерами та замовниками, які сидять у бліндажах і можуть поставити задачу виробникам і протестувати ці вироби на практиці війни. Вже зараз запускаючи міддл- та дип-страйки, не потрібно бути біля лінії вогню. Можна знаходитися в Харкові, Дніпрі або, навіть в Ужгороді.
Щоб бачити результат, є українські електронні воєнні платформи. Навіть більше – щоб керувати базами даних, можна сидіти не у підземних штабах у Києві, а і в склометалевих офісах «Палантір» у Каліфорнії.
Думаю, американці крім Трампа та його прісних вже списали путіна і зараз підбирають, хто буде вести перемовини від імені його «ляльки» і стане наступним урядовцем. Як це буде – ми поки що не розуміємо, варіантів багато. Але вже зрозуміло, що першим кроком до деконструкції путінської системи стримок і противаг будуть вибори у держдуму росії. До них – ніякої мобілізації. Але і на виборах незрозуміло, як пояснити електорату, що він може або йти на участок пішки, або користуватися електротранспортом, поки ще не перебить трансформатори на енергомережах. Росія займає велику територію. Сьогодні у маленькому українському експерименті в Криму по повному блекауту вирішується питання моделі майбутньої енерго блокади москви.
Схоже, лавров, який все ще рахується головою російської дипломатії, не допущений не тільки ухвалення рішень («політбюро», у складі Сєчін, Ковальчуки, Бортніков та Патрушев, Ротенберги, Можливо, все ще Шойгу).
Також, схоже на то, що арешт у пітері одного з керівників тамбовського угрупування Тайбера – є сигналом до того, що слабкий путін скоріше віддасть на смерть одного з соратників, коли йому покажуть якесь відео, на якому цей персонаж щось образливе каже про диктатора.
І тут має спрацювати той же ефект, як і з ППО – чим менше залишається прямих друзів путіна, тим більше вірогідність, що в коло, яке стискається навкруги «вождя», потрапить ненадійний елемент.
На фото- останні дні кримського мосту. Ряд барж, ряд бакенів, величезна кількість потоплених суден, які захищають полотно мосту, сітки та бетонні укріплення.
Не поможе. «Царь-то не настоящий». Саме цитата з російськомовного підтягнутого сталіним талановитого внутрішнього критика радянської системи Булгакова більше за все підходить до останніх днів пітерського чекіста разом з будівельниками незаконного мосту ротенбергів
