Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що окремі заяви української влади часом викликають роздратування у польського керівництва, однак Варшава не зацікавлена в ескалації конфлікту з Києвом.

Про це він сказав під час пресконференції, повідомляє Wiadomosci.

«Іноді мене теж злять нерозумні заяви з іншого боку кордону. Я довго пояснював президенту Зеленському: пам’ятайте, у вас є свої почуття, у нас — свої. Дбайте про нас так само, як ми дбаємо про вас. Ці відносини мають бути рівноправними», — заявив Туск.

Водночас польський прем’єр наголосив, що підтримка України залишається стратегічним інтересом Польщі.

За його словами, у разі поразки України ситуація для Варшави стане значно складнішою з безпекової точки зору.

«Зниження градусу емоцій і підтримка України відповідають інтересам Польщі, оскільки у випадку поразки ЗСУ ми опинимося в набагато складнішій ситуації», — сказав Туск.

Прем’єр також висловив сподівання, що українська сторона усвідомлює чутливість окремих історичних тем для польського суспільства.

«Сподіваюся, українська сторона зрозуміє, що ніхто не може недооцінювати нашу чутливість», — додав він.

Туск повідомив, що звернувся як до президента Польщі Кароля Навроцького, так і до президента України Володимира Зеленського із закликом знайти шлях до деескалації напруженості, яка виникла після рішення Києва присвоїти одному з підрозділів ЗСУ почесне найменування «Герої УПА».

Саме це рішення викликало гостру реакцію в Польщі, де тема діяльності УПА залишається надзвичайно чутливою через історичну пам’ять про Волинську трагедію.

«Роль президентів — знайти хороше рішення, а не ідеальне, тому що його ніколи не буде. Ми не зітремо з пам’яті злочини, вчинені УПА проти поляків», — підкреслив глава польського уряду.

Ще 5 червня Туск заявляв, що відповідальність за врегулювання нинішнього конфлікту значною мірою лежить на Києві. Він також наголосив, що Україна має цінувати допомогу європейських партнерів, а особливо Польщі.

За словами прем’єра, якщо аргументи Варшави не будуть почуті, двосторонні відносини можуть дедалі більше переходити з площини політичної солідарності до «жорсткого бізнесу».

На тлі загострення дискусії президент Польщі Кароль Навроцький підтримав ініціативу позбавлення Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди країни.

Колишній президент Польщі та лауреат Нобелівської премії миру Лех Валенса також заявив, що більше не носитиме український прапор на знак протесту.

Попри напругу, польська влада поки що публічно наголошує: стратегічне партнерство з Україною залишається важливим для безпеки обох держав.

Водночас історична пам’ять у польсько-українських відносинах залишається складною та взаємно болючою.

В Україні неодноразово звертали увагу на те, що жертвами міжетнічного насильства у роки Другої світової війни були не лише поляки, а й українці.

Історики нагадують, що окремі підрозділи Армії Крайової, а також польських збройних формувань, здійснювали каральні акції проти українського цивільного населення на Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині та в окремих районах Волині.

Однією з найтрагічніших сторінок стали події 1944–1945 років, коли внаслідок міжнаціонального конфлікту та акцій відплати гинули мирні мешканці з обох сторін.

Серед відомих трагедій українська сторона часто згадує село Сагринь, де в березні 1944 року підрозділи Армії Крайової та Батальйонів хлопських провели операцію, внаслідок якої загинули сотні українських цивільних, зокрема жінки та діти.

Також в українській історичній пам’яті болючими залишаються події в Павлокомі, Верховинах, Малковичах та інших населених пунктах, де українське населення ставало жертвами насильства.

Частина істориків вважає, що логіка взаємних етнічних чисток і помсти в регіоні створила спіраль насильства, наслідки якої Польща та Україна намагаються осмислити й досі.

Саме тому тема УПА, Армії Крайової, Волинської трагедії та польсько-українського конфлікту 1940-х років залишається надзвичайно чутливою для обох суспільств і регулярно повертається у сучасну політику.

Багато українських та польських дослідників наголошують: без взаємного визнання болю і втрат обох народів повноцінне історичне примирення залишається складним.