Російський президент Володимир Путін опинився у стратегічній пастці, створеній ним самим. Попри зовнішню стабільність і збереження контролю над країною, у Кремля дедалі менше варіантів завершення війни проти України без серйозних політичних ризиків. Таку думку у колонці для The New York Times висловив експерт з американсько-російських відносин Майкл Кіммедж.

На його думку, побудована Путіним за останні чверть століття система влади — так званий «путизм» — досягла своєрідної рівноваги. Держава й суспільство були повністю підпорядковані війні, яка поступово виснажує економіку, поглинає національні ресурси та коштує життя тисячам росіян.

Попри це, Кремлю поки вдається уникати економічного колапсу. Влада продовжує фінансувати війну, залучати контрактників через високі виплати та підтримувати зовнішньоекономічні зв’язки з більшістю країн світу. Путін, як і раніше, зберігає повний контроль над політичною системою.

Однак, зазначає Кіммедж, затягування війни не означає перемоги. Російська армія просувається повільно, а можливості для ескалації залишаються обмеженими. Нова масштабна мобілізація може викликати невдоволення населення, а застосування ядерної зброї створює ризик прямої конфронтації із Заходом і втрати підтримки Китаю.

Водночас Путін не може просто погодитися на завершення війни за нинішньою лінією фронту. Такий результат буде важко представити російському суспільству як перемогу після років війни, людських втрат і колосальних витрат.

Автор вважає, що російський президент загнав у пастку не лише себе, а й усю систему «путизму». Будь-який майбутній наступник, сформований цією системою, навряд чи зможе спокійно спостерігати за інтеграцією України до західних безпекових структур та посиленням військового потенціалу Європи.

На думку Кіммеджа, для пересічних росіян також поки не існує очевидного виходу з нинішньої моделі влади. Невдоволення в країні присутнє, однак немає ні політичних інститутів, ні впливових фігур, здатних запропонувати альтернативу або змінити систему.

Експерт вважає, що стабільність, яку Путін намагався побудувати протягом понад двох десятиліть, може виявитися тимчасовою. Чим менш ефективною та легітимною ставатиме нинішня система, тим гострішою може бути боротьба за владу після відходу російського президента.