Увечері 19 серпня у місті Токмак Запорізької області загорівся Дизелебудівний завод імені С. М. Кірова. Це сталося після п’ятої години вечора. Пожежники, наслідуючи світові тенденції, їхати не поспішали.

Спочатку був чорний їдкий дим, а через півтори години полум’я заввишки з двоповерховий будинок стало помітним мешканцям навколишніх районів.

За словами очевидців, горіла стара будівля техніки безпеки заводу. Вона була побудована ще німцями і мала дерев’яне перекриття, а також промаслені елементи на першому поверсі. Від неї також могли зайнятися приближені цехи і музей заводу. Крім того, навпроти цих будівель розташовані три житлові будинки з приватного сектору.

«Не розумію, чому пожежники не гасять вогонь. Один порив вітру — і могли б постраждати помешкання разом з власниками. А там і до електростанції недалеко», — коментує ситуацію місцева жителька, колишній інженер заводу пані Тетяна.

Пожежники дісталися місця пригоди приблизно через годину-півтори після загоряння. Оперативно загасити вогонь не вдавалося, оскільки швидко закінчувалася вода. Складність полягала у тому, що площа пожежі була близько 150 м2, а найближчий гідрант розташований на відстані 200 метрів від осередку вогню.

Пожежа тривала майже всю ніч, зменшити її активність вдалося лише під ранок. У будівлі вигоріло все, вціліли лише стіни. Залишки пожежі тліють досі.

Завод як підприємство був ліквідований у 2009 році. Загальний борг становить понад 42 мільйони гривень. Наразі право власності на нього належить органам місцевого самоврядування. Мера міста та його колег вже неодноразово підозрювали у незаконному збагаченні на державному майні та використанні його з власною метою.

«Можливо, пожежа була організована навмисно з метою приховування якихось доказів їхньої незаконної діяльності. Для ліквідації заборгованості обладнання продали, все повивозили, а грошей так і не повернули. У мене в самої ще вісім тисяч висить за курсом 2004 року. Сумніваюся, що їх повернуть», — зазначає пані Тетяна.

За часів Радянського союзу Дизелебудівний завод імені С. М. Кірова був містоутворюючим підприємством. Там працювало понад 10 тисяч осіб, тоді як всього у місті проживало близько 30 тисяч громадян. Підприємство постачало дизельні генератори, компресори, насоси, парогенератори, обладнання для залізниць та електростанцій тощо. Поширення продукції здійснювалося не лише в межах країни, а й у Європу, Азію та Африку.