Державний секретар США Марко Рубіо 6 травня оголосив про завершення операції Epic Fury, яка тривала кілька місяців. За цей час Вашингтон задіяв проти Ірану майже весь спектр сучасних американських військових можливостей: масовані авіаудари, тотальний контроль повітряного простору, супутникову та агентурну розвідку, авіаносні ударні групи, високоточне озброєння та операції з ліквідації ключових командирів.

У США заявили, що основних цілей кампанії досягнуто і тепер Вашингтон переходить до дипломатичного етапу врегулювання. Однак фактично мова йде про іншу проблему: навіть найпотужніша армія світу не змогла швидко зламати систему, побудовану Іраном роками.

Операція Epic Fury стала прикладом війни XXI століття, де технологічна перевага не гарантує остаточної перемоги. Американська авіація знищувала склади, командні пункти, ракетні комплекси та підземну інфраструктуру, використовуючи протибункерні бомби та високоточні ракети. США мали абсолютну перевагу в небі та могли завдавати ударів практично безкарно.

Проте Іран уникнув класичного сценарію прямої війни. Замість масштабних фронтових боїв Тегеран зробив ставку на розгалужену мережу проксі-сил, мобільні пускові установки, підземні об’єкти, децентралізоване командування та затяжне виснаження супротивника. Значна частина інфраструктури була захована під землею або розосереджена по країні.

Ключовою проблемою для США стала неможливість перетворити військову перевагу на політичний результат без переходу до довготривалої війни. Для остаточного розгрому Ірану Вашингтону, ймовірно, знадобилася б масштабна сухопутна операція або роки постійної кампанії з величезними витратами та ризиком втягування всього регіону у повномасштабний конфлікт.

На внутрішньополітичному рівні Білий дім також зіткнувся з обмеженнями. Американське суспільство після Іраку та Афганістану залишається вкрай чутливим до перспективи нової великої війни на Близькому Сході. Саме тому Вашингтон, схоже, обрав модель «контрольованого тиску» замість безкінечної кампанії.

Epic Fury вже називають однією з найбільш технологічних військових операцій сучасності. Але водночас вона вкотре показала: навіть абсолютне домінування в повітрі не гарантує швидкої перемоги над противником, який робить ставку на виснаження, асиметричну війну та політичну стійкість.