Війна Росії проти України та ескалація навколо Ірану дедалі менше виглядають як окремі конфлікти. Те, що ще недавно сприймалося як два різні театри бойових дій, сьогодні починає формувати спільний геополітичний контур, у якому рішення на одному напрямку миттєво впливають на інший.

Про це пише The Guardian. 

Зв’язок між цими війнами давно вийшов за межі лише поставок іранських Shahed для російської армії. Тепер Москва, за даними західних аналітиків, фактично отримує вигоду від близькосхідної ескалації через стрибок цін на нафту і газ після загроз навігації в Ормузькій протоці. Це дає Кремлю додатковий фінансовий ресурс для продовження війни проти України. 

Паралельно Київ також використовує нову регіональну конфігурацію для посилення власних позицій. Після серії дипломатичних контактів на Близькому Сході Україна просуває співпрацю у сфері безпілотних технологій, протидронових систем і підготовки фахівців, фактично перетворюючи свій військовий досвід на експортний інструмент безпеки. 

Окремий вимір цієї взаємозалежності – глобальні енергетичні ринки. Будь-яка ескалація в Перській затоці автоматично підсилює російські нафтові доходи, а отже прямо впливає на здатність Кремля фінансувати війну. Саме тому дедалі більше європейських столиць розглядають український і близькосхідний фронти як частини одного стратегічного ланцюга. 

Найнебезпечніше у цій новій реальності те, що взаємопереплетення конфліктів стирає старі межі між регіональними війнами. Наслідки ударів по іранській інфраструктурі, рішень Білого дому, дій Росії та оборони України тепер формують єдину логіку глобальної нестабільності, яка охоплює Європу, Близький Схід та світові ринки.