Ленінський районний суд міста Харкова визнав місцевого мешканця винним у поширенні інформації про розташування ЗСУ та виправдуванні збройної агресії РФ.

Йдеться про Юрія Панфілова, який був підприємцем.

20 лютого 2023 року він надіслав через месенджер «WhatsApp» декільком особам  повідомлення:

 «Я не знаю, что скажет завтра Путин, но думаю, что настало время показать сценарий, который год назад так был на слуху у всех — Украина за три дня. Мощь РФ показать, по моему мнению в самый раз».

15 квітня 2023 року він надіслав наступне повідомлення у мобільному месенджері «Telegram»: 

 «Чтобы не сильно влюблялись в Китай, тем самым опуская авторитет РФ т.к. именно РФ должна стать спасительницей мира».

17 квітня було відправлено ще одне повідомлення: ««Так ведь нас двоє, а значит две пенсии». Россия даст такие пенсии, что не надо будет париться…» 

7 травня через месенджер «Viber» Панфілов відправляє наступне повідомлення: 

«Почему стоят ПВО внутри города, а не вокруг него, я уже молчу. Но вот почему сбивают ракеты над городом? Ведь ракеты летят по военным обьектам, а при помощи нашего ПВО ракеты попадают туда, где гражданские. Посредством данных действий уничтожаются гражданские вместо военных. Получается, что военные прячутся за спинами гражданских. И на хрена нам такие захистники?»

18 червня 2023 Панфілов відправляє повідомлення:

«В моей голове реальное будущее – Россия возглавит мир».

Ще були епізоди поширення інформації щодо величі РФ та її армії у Фейсбуці.

16 вересня 2023 Юрій Панфілов  здійснив відео фіксацію наслідків обстрілу невстановленими типами снарядів з боку країни-агресора на одному з підприємств Харкова.  Потім Панфілов відправив відео невідомій особі. Слідство не встановило, що це за особа.

Під час суду прихильник окупантів свою вину не визнав та пояснень ніяких не надав, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

За сукупністю злочинів Юрія Панфілова засудили до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.  Він перебував під вартою з моменту затримання.  

Нагадаємо, що захист намісника Святогірської лаври знову хоче, щоб його не возили до суду у Слов’янськ, а до цього вимагали протилежного.