Від початку повномасштабного вторгнення Генпрокуратура зафіксувала 175 фактів вчинення сексуального насильства, пов’язаного з війною. І целише ті випадки, вяких постраждалі готові говорити про те, що їм довелось пережити. Поки війна триває, цечисло зростає.

Про це повідомляєпсихологиня «Центру допомоги врятованим» Катерина Шатковська, передаєNV.

Щоробити, якщо випостраждали від насильства?

Головне у цій ситуації усвідомити, щолюдина, яка зазнала насильства, невинна утому, щознею трапилось. Усю відповідальність зазлочинні дії несе виключно кривдник, анепостраждалі.

Наступний важливий крок— прислухатися досебе, відстежити тригери, які занурюють утривожний стан, і спробувати зрозуміти свої відчуття, дати їм назву.

«Людину дуже часто стигматизують, вона губиться і відчуває, щонанеї якось нетак дивляться. Цепогіршує проблему. Микажемо, щолюдина має ніби запакувати травматичний досвід укоробку, замотати скотчем, поставити його собі під ноги і встати нанього якна п'єдестал. Метафорично цедає людині зрозуміти, щовона цінна якособистість. Все, щознею відбулося, має трансформуватися і стати її силою, аненедоліком»,— розповідає психологиня.

Чому важливо вчасно звернутись подопомогу?

Люди, які постраждали від насильства, часто закриваються тауникають розмов про пережите. Вони можуть бути переконані, що їм ніхто незможе допомогти, або соромляться зізнатись комусь, вякій ситуації опинились, боможуть думати, щовцьому є і їхня провина. Але перший крок доподолання травматичного досвіду— цеусвідомлення, щопроблема існує і її треба вирішувати.

«Коли відбувається травма або певна травматична подія, [пам'ять людини] намагається цей неприємний досвід десь заховати, і травма непроживається. І потім людина [потрапляє] внересурсний стан: вона не відчуває себе коханою, здоровою, нормальною, повноцінною»,— коментує Катерина Шатковська. Вийти зтакого стану тадопрожити травматичні події допоможе психолог, який зможе надати необхідну підтримку.

Щотаке травма свідка і як діяти втакій ситуації?

Коли людина стає свідком насильства(особливо сексуального), вона теж переживає травматичний досвід. Утакій ситуації свідок напсихологічному рівні може відчувати тіж емоції, що і постраждала особа.

«Перше, щопотрібно зробити— це відокремити себе від ситуації. Я— окремо, ситуація— окремо. І перетворитися натакого спостерігача, ніби цепевне дійство втеатрі або в кіно. Друге, щотреба зробити,— цеусвідомити свої думки зприводу цієї ситуації. Проговоріть собі: «Так, цяситуація жахлива, але вона вже скінчилась»,—радить психологиня Катерина Шатковська.

Знайти всобі сили тазвернутись подопомогу після пережитого насильства буває вкрай важко, але дуже важливо незалишатись утаких ситуаціях наодинці тапроговорити свій біль зі спеціалістом.
Якщо виабо ваші близькі виїхали зокупованої території та/чи постраждали від насильства, будь ласка, зверніться забезоплатною тафаховою допомогою:

Офлайн:«Центр допомоги врятованим»— місце, девиотримаєте першу юридичну консультацію, атакож психологічну і кризову допомогу. Центри уже працюють в11 містах: Києві, Львові, Запоріжжі, Дніпрі, Чернівцях, Мукачеві, Полтаві, Кропивницькому, Одесі, і щедва мобільних центри вХаркові таХерсоні. Онлайн:«Платформа допомоги врятованим»— насайті розміщені контакти про сервіси, які надають необхідну допомогу та підтримку постраждалим під час війни. Телефоном:зверніться заномером 15−47. Соціальний працівник під час розмови проаналізує вашу потребу і зможе проконсультувати або направити вас допотрібного спеціаліста у«Центрі допомоги», суміжних центрах чина«Платформі».

«Платформа» тацентри допомоги врятованим створені за ініціативи Офісу Віцепрем'єрки зпитань європейської та євроатлантичної інтеграції, тазасприяння Урядової уповноваженої зпитань гендерної політики та підтримки UNFPA, Фонду ООН угалузі народонаселення вУкраїні.