Свято вишиванки відзначають у всьому світі у третій четвер травня. В цьому році воно припадає на 18 травня. Вже другий рік триває війна з Росією, тому різні масштабні заходи, притаманні цьому яскравому святу, з зрозумілих причин не відбуваються.

День вишиванки як свято є молодим — його започаткували 17 років тому, а саме 2006 року, в Чернівецькому національному університеті. Все почалося з того, що один студент з історичного факультету часто приходив на заняття у вишиванці, і це наштовхнуло його одногрупницю Лесю Воронюк на думку одягнутися в національні українські сорочки всією студентською громадою. Спершу до акції долучилися кілька десятків студентів та деякі з викладачів.

Наступного року їх було значно більше.

Через 2 роки, у 2008 році, День вишиванки вже поширився на всі заклади освіти в Чернівцях.

Ініціативу підхопили інші міста, а невдозі це яскраве свято розповсюдилося по всій країні, а також за кордоном де перебувають українці.

До святкування Дня вишиванки долучилися етнічні українці в США, Канаді, Португалії, Італії, Румунії, Франції, Німеччині та інших країнах. Так День вишиванки став всесвітнім святом. Зараз його відзначають у 60 країнах світу, де є українська діаспора.

Для українця вишиванка – не просто вбрання, це символ, який зберігає історичну пам’ять про національне коріння, ідентичність, розуміння себе, який єднає усіх нас.

Українська вишиванка має надзвичайно давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вишите вбрання створювали ще до VI ст. Археологічні знахідки, датовані VI століттям, підтверджують наявність вишитого одягу у скіфських племен. Історики вважають, що ці вишиванки виконували функцію оберега в бою, адже скіфи були войовничим народом. Проте, зразки української вишивки з тих часів, на жаль, не збереглися.

В часи Київської Русі вишивка набула досконалості та розкоші —на одязі князів, знаті й священників вишивали візерунки золотими й срібними нитками. Простий люд носив вишиванки з орнаментами, вишитими звичайними нитками. Вишивка була не тільки естетичною прикрасою одягу, а й способом розповісти оточуючим про свій рід та одночасно забезпечити собі енергетичний захист.

Пізніше, за часів славної Запорізької Січі, вишиванка стала невід’ємною частиною одягу козаків. Вважалося, що сорочка, вишита руками матері, дружини чи сестри, берегла життя воїна в бою, зцілювала рани й звеселяла на чужині. Крім того, певні символи на полотні убезпечували від злого ока і недобрих чарів. Саме в період існування Війська Запорізького визначився цілісний український народний костюм, а сорочка-вишиванка стала для українців національним символом.

В XIX столітті вишиванки почали носити з європейськими костюмами. Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі.

У ХХ столітті вишиванка дещо втратила свої позиції, був період, коли вона була під забороною, але повернулася в наше життя разом з незалежністю України.

Цього року Всесвітній день вишиванки припадає на 18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, а також 18-20 травня – річниця виходу українських захисників із Азовсталі.

Громадська організація «Всесвітній день вишиванки» закликає «не проводити гучних заходів, утім, зосередитись на внутрішньому розумінні цінності вишитої сорочки як невід’ємної складової нашої культурної спадщини, що єднає українців крізь простір та час».