Через війну та постійну небезпеку обстрілів у роботі мозку українців відбуваються зміни. Одна із його частин – мигдалеподібне тіло – починає функціонувати з порушеннями. Саме тому люди можуть відчувати сильну тривогу, навіть коли не чутно сирен.

Про це«Главкому»розповіла лікар-психіатр, психотерапевт, медичний психолог, доктор медичних наук, викладачка Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тіна Берадзе.

«Давайте поглянемо на цю проблему з точки зору нейрофізіології. Коли з людиною відбуваються якісь екстраординарні речі, включається мигдалеподібне тіло – частина людського мозку. Її функція – вмикати реакцію організму на небезпеку, тобто вона відповідає за викид адреналіну, який, власне, провокує реакцію організму «бий або біжи». Ще частина людей просто завмирає, коли відбувається сильний сплеск адреналіну», – пояснює лікарка.

За словами Тіни Берадзе, люди по-різному переживають сильний стрес: є генетичні чинники, є індивідуальна стресостійкість. Існує такий термін як десенсетизація. Це коли стається перший приліт, потім другий, за ним третій – і мигдалеподібне тіло звикає до цього, вироблення великої кількості адреналіну стає постійним, відтак нормою.

«Частина моїх родичів, які лишилися у Києві, часто мені кажуть, що відчувають сильну тривогу навіть коли немає сирен і коли не прилітає. Це – дисфункціональний розлад мигдалеподібного тіла і цей стан і є посттравматичним розладом», – ділиться психіатр.

У цій ситуації Тіна Берадзе радить скористатися досвідом австрійського психотерапевта Віктора Франкла, який пройшов через концтабори. Він писав, що люди, які від початку перебування у концтаборі впадали у паніку, не вижили. Ті, хто дивилися на ситуацію з надмірним оптимізмом, теж не вижили. Вижили ті, хто прийняв ситуацію.