Знаменитый украинский поэт Павло Тычина написал в 1943 году стихотворение "Я утверждаюсь". Стихи были написаны в годы Великой Отечественной войны, и долгие годы считались одним из лучших произведений Павла Тычины. "Я утверждаюсь" изучают в школах.
Но, оказывается, в советское время некоторые слова и строки этого стихотворения были изменены.
Оригинальный тест стихотворения Павла Тычины "Я утверждаюсь" опубликовал на своей странице вFacebookтретий президент Украины Виктор Ющенко.
"Это оригинал, который "советская" цензура переписала на свой лад. Например, вместо "незламних українців" были "червоні українці". Вместо "Московіє" – "Тевтоніє" и так далее. Они хотели убить в нас нашу державу, наш дух и совесть", – пояснил Виктор Ющенко.
Он опубликовал оригинальный текст стихотворения и подчеркнул, что слова Павла Тычини до сих пор актуальны – "аж холоне кров".
Фото: Павло Тычина
Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила,
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду Вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі
я прошу, молю! — вбивайте ворогів,
злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця!
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.
Кремлівська гнидь, тремти!
Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Павло Тычина
