Це перший вирок в Україні винесений за знущання з полонених та заручників.

15 грудня Слов’янський міськрайонний суд ухвалив вирок Віктору Михеду, який обвинувачувався в участі у терористичній організації, а також у порушенні правил і звичаїв ведення війни. Суддя Дюміна призначила покарання терористу у вигляді 11 років позбавлення волі. Прокуратура просила відправити поплічника Ігоря Безлера за ґрати на 14 років. Суд зарахував строк тримання Михеда у СІЗО як день за два. Терорист перебував під вартою з 29 травня 2020 року.

Вирок був оприлюднений 21 грудня.

«Віктора Михеда визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 438 КК України й призначити йому покарання:

– за ч.1 ст. 258-3 КК України – у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі;

– за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 438 КК України – у вигляді 9 (дев’яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно, за сукупністю злочинів, призначити Віктору Михеду покарання за даним вироком у виді позбавлення волі строком 11 (одинадцять) років».

Деталі вироку

В ухвалі суду зазначається, що Михед добровільно вступив до одного з підрозділів угруповання Безлера (Бєса), а саме до спеціального підрозділу «К» («Комунікація») у захопленій російськими найманцями Горлівці.

«З метою публічного залякування населення, дискредитації ЗС України, виконуючи вказівки так званих командирів підрозділу», брав участь в допитах українських військовополонених та цивільних заручників, здійснюючи відеофіксацію цих допитів», – йдеться у рішенні суду.

Михед брав участь у фіксації фейкового розстрілу, який організував Безлер для залякування військових України та тиску на керівників країни.

«…повели в підвальне приміщення (тир) будівлі Горлівського УБОЗу, де їм зв`язали руки та надягли на голови мішки. Увійшовши до тиру, було отримано наказ переступити убитих, стати поруч з ними та повідомлено, що буде проводитись розстріл за «законами воєнного часу». Розстріл проводився за участю представників підрозділу «К», оскільки відеофіксація була обов’язковою умовою. В останній момент розстріл було імітовано для української влади та проведено за певною послідовністю, яку визначав один з бойовиків підрозділу «К» з позивним «Їжак» (позивний Михеда – авт.)».

З показів свідка, якого тричі виводили на розстріл через те, що він не надавав терористам необхідної інформації:

«…влітку 2014 року потрапив у полон як військова особа під час виконання службових обов`язків, а саме молодший сержант розвідки. Потрапив на блокпост «ДНР» випадково, однак через дніпропетровську прописку його було затримано та взято у полон. Вказав, що тримали в полоні його в будівлі Горлівського УБОЗу. Дуже добре пам’ятає, що обвинувачений, який мав прізвисько «Їжак», був його конвоїром та примушував його та інших полонених до тяжкої праці. Примушували його, а також інших на другому поверсі в кабінеті канцелярії до праці. Погрожував автоматом та принижував волю полонених. Особисто його вдарив прикладом автомата по спині та наказав прибирати в кімнаті. Крім того, Михед дуже часто принижував та пригнічував честь і волю полонених та його особисто. Вказав, що Михед часто вихвалявся, що організовував та особисто знімав на камеру допит громадянина, якого надалі було вбито, і тим самим залякував інших полонених. Михед взагалі дуже часто займався зніманням допитів полонених. Пояснив, що його виводили близько трьох разів на розстріл, оскільки він не надавав потрібної інформації».

Свою вину Віктор Михед так і не визнав і хотів, щоб його звільнили від кримінальної відповідальності. Під час судового розгляду він заявляв, що справа проти нього є політичним переслідування, розповідав про «військовий переворот» у Києві, а також заявляв, що його поміняють на заручників, які знаходяться на окупованій території. На останньому судовому засіданні він чомусь забув українську мову та почав вимагати перекладача. Хоча упродовж всього судового розгляду від нього не було жодних заяв, що він не розуміє українську.

Наразі немає інформації щодо подання апеляційної скарги від Михеда на вироку суду Слов’янська. .