30 вересня 2026 року штат Теннессі спробував стратити Крісту Пайк за вбивство 19-річної Коллін Слеммер. Після введення двох доз пентобарбіталу засуджена залишилася живою. Її доправили до лікарні, де, за повідомленням адвокатів, вона перебувала у критичному стані. Губернатор Білл Лі зупинив останню заплановану цього року страту та призначив незалежне розслідування.
За цією справою стоять дві зруйновані долі. Коллін Слеммер було 19 років, коли її вбили. Крісті Пайк було 18, коли вона стала вбивцею. Матеріали її захисту описують дитинство, протягом якого дорослі неодноразово чинили над нею насильство, а люди й установи, які мали її захистити, цього не зробили.
За даними клопотання про помилування, сексуальне насильство почалося, коли Крісті було приблизно два роки. До п’ятирічного віку її неодноразово ґвалтував співмешканець бабусі. У школі вона намалювала малюнок, який міг сигналізувати про пережите. Батьків викликали, але подальшого розслідування не було.
В одинадцять років її зґвалтував сусід. Мати спочатку не повірила дитині. Після втручання вчительки чоловіка притягнули до відповідальності, однак він згодом знову жив неподалік. У сімнадцять років Пайк пережила ще один напад: незнайомець зґвалтував її біля дороги. Його так і не встановили.
У дванадцять Крісті вперше спробувала накласти на себе руки. Вдома вона зазнавала також фізичного насильства з боку партнерів матері. Психологиня Бетані Бренд, яка оцінювала її стан, описала надзвичайно тяжку історію травм. Уже після смертного вироку Пайк діагностували й почали лікувати біполярний розлад; фахівці також описували посттравматичний стресовий розлад.
За матеріалами Центру досліджень смертної кари Корнелльського університету, Пайк вступила до програми професійної підготовки Job Corps у Ноксвіллі й хотіла стати медсестрою. Там вона познайомилася з Тадарілом Шиппом. Їхні стосунки також супроводжувалися насильством.
12 січня 1995 року Пайк, Шипп і Шадолла Петерсон заманили Коллін Слеммер у відлюдне місце. Дівчину жорстоко побили та завдали їй численних поранень. Вона загинула. У 1996 році Пайк засудили до смертної кари. Сімнадцятирічний Шипп отримав довічне ув’язнення, а Петерсон, яка свідчила проти співучасників, отримала покарання з випробуванням.
Адвокати Пайк просили замінити страту довічним ув’язненням без можливості умовно-дострокового звільнення. Вони наголошували, що присяжним не представили належним чином історію її травм. Понад сто організацій та експертів підтримали прохання про помилування. Представники прокуратури штату не заперечували основних фактів пережитого нею насильства. Проте 28 вересня губернатор відмовив у помилуванні.
Мати Коллін, Мей Мартінес, була присутня під час невдалої страти й після неї заявила, що її донька не отримала справедливості. Адвокати Пайк знову закликали зберегти засудженій життя.
Захисники Пайк не заперечують її відповідальності за вбивство. Їхня вимога полягає в іншому покаранні: довічному ув’язненні, яке враховувало б і тяжкість злочину, і обставини життя засудженої. Історія насильства над Крістою не повертає Коллін життя. Але вона залишається частиною справи, у якій держава вирішує, чи має засуджена померти.
