Європейська оборонна промисловість залишається занадто повільною для темпу сучасної війни, а оборонні програми ЄС часто запускаються роками — настільки довго, що до моменту завершення вже можуть не відповідати реальним потребам українського фронту.
Як пише Euractiv, у Брюсселі запуск великих оборонних програм нерідко займає від п’яти до десяти років. Представник Єврокомісії, який працює з українською оборонною галуззю, визнав, що проєкти Європейського оборонного фонду можуть пройти весь цикл розробки, але в підсумку виявитися «навіть близько» не тим, що на той момент потрібно Україні.
Україна тим часом стикається з дефіцитом фінансування оборони приблизно на $27 млрд і просить союзників не лише передавати готову зброю, а й запускати спільні підприємства, ліцензійне виробництво та заводи в Україні й країнах ЄС. Проблема в тому, що навіть після політичного рішення перехід до реального виробництва займає місяці через бюрократію, підготовку інженерів і погодження між державами.
Віцеголова комітету Європарламенту з безпеки та оборони Ріхо Террас прямо заявив, що європейський ВПК «не здатний на швидкі зміни» і продовжує виробляти системи, які часто є занадто складними та дорогими для сучасного поля бою. За його словами, нинішня модель у довгостроковій перспективі вже не є стійкою.
Окремою проблемою залишається протиповітряна оборона. Європа досі не має достатніх власних альтернатив американським Patriot, тоді як Україна потребує перехоплювачів уже зараз. Навіть нова європейсько-українська система протиракетної оборони Freyja, за оцінками української оборонної галузі, може не стати повноцінно оперативною раніше кінця 2028 року.
У Euractiv підкреслюють, що головною перевагою України залишається швидкість адаптації: технології змінюються безпосередньо під потреби фронту, тоді як європейські програми продовжують працювати за мирною логікою багаторічного планування.
Джерело: Euractiv.
