В інтерв’ю медіагрупі «Патріот Донбасу» заступник Міністра у справах ветеранів Ігор Безкаравайний розповів про проблеми Центру соціально-психологічної реабілітації, шляхи їхнього вирішення та плани на майбутнє.

Яка робота планується проводитись на базі сучасного ЦСПР та які плани щодо реорганізації?

Взагалі таких центрів соціально-психологічної реабілітації п’ять. Один з них – Києво-Святошинський. Головна ідея – вдихнути в них нове життя для того, щоб він став потрібний для ветеранів та користувався популярністю. Головна мета, по суті, перезапустити його як у сенсовому вигляді, так і функціональному.

Які зараз проблеми та питання стоять першочерговими?

Першочергова проблема є з Києво-Святошинським ЦСПР через те, що заклад знаходиться не у власному приміщенні, а в орендованому. Для того, щоб залучити капітальні видатки, виникають певні обмеження. В орендовані приміщення не бажають вкладатися міжнародні донори, а видатки держави обмежені. Бо коли закінчиться термін оренди, всі вкладання цих грошей зійде на нуль. Тому основне питання зараз: як перевести будівлю у власність міністерства для того, аби почати його розбудовувати.

Як ви вважаєте, які терміни розв’язання цього питання?

Держава дуже нешвидка. Хотілося б до кінця року забрати у власність приміщення. Якщо буде досягнута політична згода і процес передачі запуститься, вкладання почнуться раніше.

Чи можна робити перезапуски та реорганізації, коли ще не прийнято відповідне рішення?

Можна робити все, що не суперечить законодавству. Головне дотримуватися угод, які ми заключаємо. Питання буде слизьке на політичному рівні передачі. Наразі центр – власність Київської області, а ми хочемо його забрати до державної. Це різні зони відповідальності. Найбільша проблема саме в передачі. Не виключено, що буде знайдений консенсус з керівництвом області щодо приміщення.

Зараз на Київщині існує центр, який функціонує та є прикладом?

Сказати, щоб центр був ідеальним, не можна. В кожного з них свої особливості по регіону, аудиторії, можливостям. У тих, які мають приміщення їм простіше розбудовувати певні речі. До прикладу Славутича, то там заможна громада, мала кількість ветеранів і тому вони мають власні здобутки. Центр в Бородянці – там співпрацюють з міжнародними організаціями. Але ідеально все одно наразі немає.

Яка кінцева мета створення осередку для ветеранів?

Кінцева мета полягає, щоб він був потрібен ветеранам. Не державі, яка його тягне, а щоб ветерани розуміли, що прийшовши сюди вони отримають всі потрібні послуги.