Ми звикли шукати супергероїв серед іноземних блокбастерів та на сторінках книжок з коміксами. Та, якщо вони зовсім не там? Якщо вони наші земляки? Усі ми пам’ятаємо ту страшну подію, яка перевернула нашу державу. Вторгнення російських бойовиків на нашу територію, захоплення українських земель і взяття у полон наших побратимів. Картина жахлива. Вижити та повернутись додому після тортур російських вбивць вдалось не кожному.

Ось уже четвертий рік український кінорежисер, сценарист та письменник, Олег Сенцов оговтується від пережитого в російській колонії, де провів три пекельні роки. До того, як потрапив у полон, кінорежисер займався улюбленими справами – писав книги, займався зйомками короткометражного фільму «Добре ловиться рибка-бананка». У 2012 дебютував завдяки повнометражному фільму «Гамер» на міжнародному фестивалі в Роттердамі. Здавалось, усі його мрії про велике майбутнє у світі режисури вирують і процвітають. Та 2014 рік обернувся для Олега Сенцова та його друзів Геннадія Афанасьєва, Олексія Чірнія та Олександра Кольченка справжнім пеклом.

Співробітники російських силових структур звинуватять їх у підготовці терористичного акту, а саме: в організації здійснення підпалів «коктейлями Молотова» у ніч на 9 травня 2014 року біля меморіалу «Вічного вогню» і пам’ятника Леніну в Сімферополі, а також у здійсненні підпалів офісів громадської організації «Русская община Крыма» та представництва партії Єдина Росія в Сімферополі 14 і 18 квітня. Це стандартний метод дій правоохоронних органів Росії: людей, які не бояться вголос говорити свою думку, затримують і засуджують. Адже у 2014 році, коли почався Євромайдан, Сенцов став його активним учасником. Зокрема, він приєднався до активістів Автомайдану. А після початку анексії Криму Росією, він часто їздив до рідного Сімферополя, де намагався організовувати мітинги «За єдину країну». Постачав продукти та усе необхідне для українських військових, які перебували в Криму.

У 2015 році, 25 серпня, російський суд незаконно засуджує Олега Сенцова за звинуваченням у тероризмі до 20 років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії суворого режиму. Таке жорстоке рішення російської влади призвело до того, що Сенцов став політичним в’язнем «путінского режиму». Засудження Олега Сенцова обурило багатьох людей з усього світу – США, Франції та країн Європейського Союзу. Люди почали виходити на мітинги з вимогою негайного звільнення українського кінорежисера. Адже Сенцов ні в чому не винен, він просто висловлював свою думку та боровся з тоталітарним режимом Путіна.

Витримавши усі тортури з боку російських окупантів за сфабрикованою справою, 7 вересня 2019 року відбувся обмін між Україною і РФ у форматі “35 на 35”. Зокрема, 11 політв’язнів і 24 військовополонених моряків. В цьому списку був і Олег Сенцов. Повернувшись на рідну землю, Олег не зміг довго сидіти на одному місці і переживати за те, що було. Адже ця частина життя вже давно забуте нічне жахіття. Вона стала минулим, але не повинна впливати на майбутнє.

Україна не забуває про своїх героїв, а навпаки піклується про них. Так, у минулому році Олег та його друзі отримали своє власне житло в центрі Києва, де вони проживають зі своїми рідними. Життя Олега змінилось, суттєво, сьогодні він проводить багато пресконференцій не тільки в межах України, але й поза нею. Виступає. Також в листопаді 2019 року Сенцов отримав премію «За свободу думок» ім.Сахарова в Європейському парламенті.

Сьогодні кінорежисер повністю поринув у свою роботу. На початку року відбулася прем’єра одного з фільмів « Номери». Фільм – художній повнометражний, який був створений за однойменною п’єсою Олега Сенцова. Це розповідь про ув’язнене суспільство, яке намагається побороти свої страхи та отримати свободу.

А ще Сенцов планує найближчим часом презентувати свої книги, написані під час перебування в полоні, в таких містах, як Львів, Харків, Дніпро та інших обласних центрах України.

Отож, як ми бачимо, полон не похитнув українського кінорежисера, він не зійшов зі свого життєвого шляху. Навпаки, пройшовши через жахливі тортури «путінського режиму», Олег, поставив собі за мету ніколи не здаватися, йти до останнього, бути вірним самому собі та працювати для свого народу.

Олег Сенцов – воїн, символ мужності та стійкості, справжній приклад для кожного з нас. Ми пишаємося нашими героями та патріотами України. Саме такі люди стають символами для нової, сильної та незалежної України.