У Слов’янську на Донеччині мешкає родина Ляшенків. Двоє братів – Артур, 12 років, та старший на рік Тимур – досить давно займаються мотокросом. Вони неодноразові чемпіони України, переможці та призери змагань різного рівня. Нещодавно вони приїхали з Бучі, де проходив відкритий кубок з мотокросу. Там хлопці посіли перше та друге місце. Але головна мрія молодих спортсменів – чемпіонство на європейських змаганнях.
Спортсмени проводять тренування у кар’єрі, який знаходиться у одному з районів Слов’янська. Саме там після тренування вони й розповіли про мотоспорт, свої досягнення та плани на майбутнє.
Ось що розповідає Артур Ляшенко про вибір саме цього виду спорту:
«Мене приваблює мотоспорт тому, що тут є стрибки та швидкість, подобається екстрим. Люблю змагатися та вигравати гонки».
Артур зараз ганяє на новому мотоциклі, який йому купив батько. Зараз йде процес випробування й звикання, бо двигун мотоцикла потужніший – більше 85 куб. см. Раніше це був мотоцикл з об’ємом двигуна 65 куб. см.
В минулому році у цьому класі Артур виграв Чемпіонат України.
Наразі менший з братів Ляшенко – триразовий чемпіон України у класі мотоциклів з двигуном 50 та 65 куб. см. Завдяки цьому він достроково перейшов у більш потужний клас байків.
Про свої плани Артур каже:
«Я планую стати чемпіоном Європи».
Тимур Ляшенко розповів, що важливо у мотоспорті та чому він прийшов у цей вид спорту:
«Головне – це швидкість. Будеш їхати швидко, приїдеш першим, треба відпрацьовувати повороти. Коли я був маленьким, батько дав мені спробувати поганяти на мотоциклі. Мені сподобалося».
Тимур – чотириразовий чемпіон України та вже двічі їздив на чемпіонат Європи. Зараз він готується до третього європейського чемпіонату, який мріє виграти. Але поки невідомо, коли відбудуться ці змагання через епідемію коронавірусу.
Батько братів Руслан Ляшенко розповідає, як привів своїх дітей у мотоспорт:
«Починалося, як у всіх, і не було ніякої великої мети. Все пішло з аматорських покатушок на дитячих мотоциклах. Згодом все переросло в більш ґрунтовний підхід. Хлопці серйозно зацікавилися мотокросом».
На перших же змаганнях Тимур зайняв четверте місце. Це сталося, коли йому було лише шість років. Після цього батько почав возити хлопця на змаганням по Донецькій області. Спочатку не було ніяких призових місць, але вони не припиняли тренуватися й вірити в себе.
«Війна порушила наші плани. Рік ми взагалі не займалися спортом, а потім почали знову тренування. Старший в мене у збірній команді України. У складі збірної він їздив на кубок Європейських націй».
Пан Руслан зазначив, що через коронавірус скасували всі змагання, але брати все одно тренуються два-три рази на тиждень у різних містах області та на різних трасах.
Коли сини виступають у змаганнях, у батька змішані почуття:
«Коли проходить гонка, я дуже переживаю, нервую та хвилююся за них. Буває, навіть, вибігаю до траси, підказую їм жестами, що треба робити».
Щоб діти бачили батька під час заїзду він вдягає червону футболку або червону кепку. Мати хлопців теж у процесі – їздить на змагання, готує їжу, приводить до ладу форму.
Всі грошові витрати лягають на сімейний бюджет. У цьому році у спортсменів з’явилися спонсори, які допомагають з маслами, присадками для мотоциклів.
Виступи на найвищому рівні потребують немалих коштів, тому спортсмени раді будь-якій допомозі.