Слово «котел» з’явилося в медійному просторі з початком російської агресії у 2014 році. Його використовують і кремлівські пропагандисти, і вітчизняні ЗМІ. Таким чином перші віщають про свої «героїчні перемоги», а другі – коли говорять про «некомпетентність» і «зраду» керівництва країни та вищого військового командування.

Насправді ж поняття «котел», що викликає негативні емоції й бурхливі обговорення в соціальних мережах, не більше ніж ефектний медійний маркер, який активно застосовують пропагандисти.

Походження терміна та його історія

Слово «котел» насправді не входить до офіційної військової термінології, і тлумачні словники різних країн вважають його жаргонізмом. Зазвичай так називають територію з розташованими на ній військовими з’єднаннями. Лінія фронту навколо такої території щільно замкнута противником, і організований відхід звідти неможливий. Офіційні назви для таких ситуацій – «оточення» або «блокада». Цікаво, що в західній військовій традиції блокада, оточення та вимушена здача в полон як військова зрада не розглядаються.

Абсолютно інакше до цього ставляться в Росії. Починаючи з 19 квітня 1940 року всіх військовополонених, які були повернуті фінами після Радянсько-фінської війни направляли в Южський табір НКВС. І з цього моменту радянський солдат, який потрапив в полон або вийшов з оточення, вважався або злочинцем, або підозрюваним у зраді.

Цікаво, що всі «котли», до яких потрапляла Червона армія, в зведеннях Інформбюро називалися виключно «оточеннями». Та й зараз кремлівські історики термін «котел» стосовно Червоної армії не використовують («Вяземська операція», «Харківська операція» тощо). Поняття «котел» застосовувалось тільки щодо ворожої армії й стало наріжним каменем пропаганди після Сталінградської операції у листопаді 1942 року.

З тих самих пір цей ідеологічний шаблон використовувався для акцентування уваги на переможних діях Червоної армії й одночасно ганебної поразки ворогів. Завдяки радянській пропаганді слово міцно закріпилося в суспільній свідомості та стало частиною міфу про Велику Вітчизняну війну. Й досі у багатьох людей слово «котел» міцно асоціюється виключно з ганьбою та поразкою.

Реалії гібридної війни: до чого тут «котли»?

З початком бойових дій на Донбасі російська пропаганда, а слідом за нею низка блогерів і ЗМІ, стали використовувати термінологію і стиль подачі «Великої Вітчизняної війни». Пропагандисти віщали про прориви, масштабні наступи, наполегливі бої та, звичайно ж, «котли», формуючи таким чином у людей картину умовного «фронту», якого, однак, ніколи й не було. Адже насправді реалії військових дій 2014-2015 років мали дуже мало спільного з операціями Другої світової війни.

До початку військових операцій багато населених пунктів Луганської та Донецької областей вже перебували під контролем сепаратистів, тому ротні та батальйонні тактичні групи з самого початку опинялися в «гібридному оточенні». Головні оперативні завдання з обох сторін вирішували в першу чергу артудари, а основною тактичною одиницею в цій гібридної війни були і є підрозділи у кілька десятків, а іноді сотень людей. В силу цих причин воювали виключно на колесах – вантажівках, БТРах, позашляховиках тощо.

Але такий транспорт не може форсувати природні перешкоди та переміщатися бездоріжжям, а місцевість на схід від Донецька в плані природних перешкод має ряд особливостей. Це і невеликі річки з високими скелястими берегами, яри та балки, промислові підприємства. Саме тому бойові дії велися переважно за контроль над основними транспортними комунікаціями.

З цього випливає, що єдиної лінії фронту, яку можна побачити на пропагандистських картах, не було і бути не могло. Бойові дії практично не велися за межами доріг, невисока щільність військ і їхній нерівномірний розподіл не дозволяють будувати «лінії оборони». Зате є опорні пункти, блок-пости та райони зосередження, які постійно змінюються.

Тобто, термінологія Другої Світової з її лініями фронту тут непридатна в принципі. Так чи варто використовувати цей абсолютно невідповідний термін
«котел» і замінювати пропагандистськими міфами аналіз реальних подій?