Екс-помічник президента Росії та колишній головний куратор українського напряму в політиці Кремля Владислав Сурков заявив, що Донбас не повернеться до складу України, а будувати відносини Росія зможе лише через «примус до братства». Так було завжди і так буде надалі, бо інших варіантів немає – «хохли – хлопці вперті».
Про свою відставку, роботу та погляд на роботу «в українському напрямку» Сурков розповів в інтерв’ю росЗМІ.
За його словами, у відставку він пішов сам через те, що «контекст змінився».
«Я Донбасом і Україною займався в основному. Контекст змінився, скажімо так. Тобто, в результаті я повинен був продовжувати ними займатися. Але контекст змінився…», – сказав він.
На питання щодо його думок про Україну, перспективи та майбутні відносини з Росією Сурков заявив, що у українців «специфічний розлад умів, дивним чином доведений до крайніх ступенів захоплення етнографією».
При цьому вважає, що Україна ще заявить про себе. Але Росія повинна брати участь у тому, «скільки буде Україн»
«Я, як не дивно, укрооптіміст. Тобто, вважаю, що України немає поки. Але з часом вона все-таки буде. Хохли хлопці вперті, вони зроблять. Однак, яка саме це буде Україна, в яких межах вона буде існувати і навіть, може бути, скільки буде Україн – питання відкриті. І в рішенні цих питань Росії так чи інакше доведеться брати участь», – заявив Сурков.
Екс-помічник Путіна додав, що у Росії завжди були проблеми з Україною, навіть до набуття незалежності, тож брататися можна лише примусовим методом.
«Примус силою до братських відносин – єдиний метод, що історично довів ефективність на українському напрямку. Не думаю, що буде винайдено якийсь інший», – сказав він.
Щодо Донбасу, то Сурков вважає, що він не повернеться у склад України.
«У мене недостатньо сильна уява, щоб таке уявити. Донбас не заслуговує такого приниження. Україна не заслуговує такої честі».
А президента Зеленського, якого бачив на паризькому саміті, вважає людиною з «легкістю в думках».
«Не лох. У всякому разі, в Парижі все прийняли його за президента… У нього легкість незвичайна в думках».