Вони сильні в полоні, а ми терплячі в очікуванні

На сьогодні з початком війни на Сході України на окупованих територіях та в росії в полоні залишаються тисячі українських громадян, яких незаконно втримують невизнані республіки та роками катують. Так росіяни себе затверджують. Так вони показують свою «силу», прив’язуючи та знущаючись з людини яка не може в таких умовах дати гідну відсіч. Так вони компенсують на наших людях свою «могутність». Наші люди там перебувають в не людських умовах. Коли людина там хворіє на хронічні захворювання або ж новими захворюванням, їй не надають елементарної медичної допомоги. Вже не кажучи про лікування.

Але не зважаючи на нелюдські умови, наші люди гідно тримаються в полоні та залишаються справжніми українцями.

Наші люди протягом 8 років і з моменту воєнного стану незаконно утримуються і піддаються жорстоким тортурам від тих, хто сам являється рабом. Парадокс. Ті хто вважає себе «великими» та «могутніми» не можуть елементарно збагнути за що МИ БОРЕМОСЬ. Вони не здатні усвідомити значення слова СВОБОДА. Так само, їм не дано відчути себе ВІЛЬНИМИ.

Полоненим важко і не менш важко родинам, які шукають зниклих та чекають своїх рідних з полону. І кожен день для них всіх – це портативна катівня. Це ґрати для душі, нестерпний біль та думки, важкі думки щоночі: «Як він», «Що з нею», «Чи не сильно б’ють», «Чи є в неї вода», «Чи не сильно болить від хвороби».

Бувають піднесення настрою, коли думаєш: «Ми справимось, витримаємо та будемо разом рано чи пізно». А бувають спади настрою від безсилля очікування, коли руки донизу і не можеш більше плакати, бо сліз немає. І кричати немає вже сил... З днів складається тиждень, з тижнів місяці… Хто чекає довше це вже роки. А роки вже немов дні, адже з рахунку вже збилася. І так по колу щодня...

Але нам треба жити, заради них, тих, хто у полоні. Заради нас!

Адже нам ще разом створювати майбутнє. Вони чекають так, як ми чекаємо на них тут. Майже кожен день подумки уявляємо, якою буде наша зустріч. Яка погода, яка посмішка. Що вдягнемо на цю зустріч. Потім проходять дні та роки та ці думки змінюються, щось додаємо та фантазуємо, а щось навпаки подумки видаляємо. А згодом, коли час йде й перетворюється в роки, нам байдуже, якою буде ця зустріч, головне, щоб якнайшвидше вона відбулась. Я знаю, ці слова будуть читати ті, хто чекає. Читаючи вони будуть плакати. Я б хотіла всі вам написати: Ви не самі. Ми вас розуміємо і дуже хочемо, щоб всі полонені були звільнені та були поряд у вашому житті, а не в камерах.

Ми, Громадська Організація «Група Патріот», активно допомагаємо державі у звільненні з полону та пошуком зниклих. Хочемо висловити підтримку сім’ям  полонених та зниклих військових та цивільних. І сказати, що ви не самі у цій біді. Намагаємось бути максимально на зв’язку з родинами і бути корисними у цей скрутний час. Одна з цих підтримок це співпраця з волонтерами психологами, які професійно практикують роботу з військовими та сім’ями військових.

Діана Українець

Рекомендації родинам, чиї родичі тривалий час знаходяться  у полоні

1. Не потрібно панікувати, писати пости у соцмережах про зраду, не давати інтерв'ю журналістам без згоди на це військового керівництва. Не потрібно брати на себе роботу військових, перемовників чи Бога на себе. Потрібно зробити все можливо, що залежить від тебе, а далі довіритися іншим спеціалістам;

2. Вміти управляти власними емоціями і думками, які виснажують.

Робити дихальні вправи (на 4 рази вдвох, на 4 рази – видох, на 4 рази – затримка, вправа на 2-3 хвилини), якщо накривають емоції. Ні в якому разі не можна проклинати ворогів і думати про помсту, це буде змінювати особистість людини в гіршу сторону і призведе до психосоматичних захворювань. Сам заклик про те, що "Все буде добре", навіть якщо не буде, впливає позитивно;

3. Дивитися звіт новин не весь час. Виділити для цього певні години, теж саме стосується і збору інформації. Виділити окремий час для цього і результати вже, якщо вони є, передавати військовим;

4. Попросити допомоги психолога, причому всім членам родини. Це є хронічний стрес і сам по собі він нікуди не піде. Також потрібно розмовляти з позитивними людьми, які підтримують і вислухають;

5. Можна молитися або направляти певні позитивні рятівні думки тим, хто знаходиться у полоні. Уявляти тільки позитивні моменти життя полоненого. Якщо уявляти лише негативні моменти можливого страждання або загибелі полоненого, це негативно буде впливати на психіку людини;

6. Можна і корисно написати листа тому, хто в полоні знаходиться. Листи можна писати кожен день або коли дуже "тяжко" на душі. Відправляти їх не обов'язково;

7. Симптомами хронічного стресу може бути безсоння, втрата апетиту, апатія, втома. Тому і поради виступають аналогічні: більше гуляти на свіжому повітрі, займатися спортом, нормально їсти, висипатися, частіше приймати душ або ванну, щоб розслабити тіло. Ні в якому разі не випивати багато алкоголю;

В сукупності все це дасть позитивний результат, але як ми і казали на початку, все це зробити самому важко. Тому потрібно знайти спеціаліста або групу підтримки, яка допоможе справитися з негативним станом. Ви можете звернутись на гарячу лінію ГО «Група Патріот» - 0 800 339 247. Ми надамо контакти спеціаліста, який безплатно та індивідуально допоможе вам правильно справитись з ситуаціями які створили складності у вашому житті.

Аношин Петро

Військовий психолог, 

волонтер ГО Сильна Єдина Нація