126Подiлитися у соц.мережах
У війні в Україні загинув український сценарист і бард Ілля Чернілевський - син відомого поета та кінорежисера Станіслава Чернілевського, який також загинув ще під час Революціі Гідності в ніч на 19 лютого 2014 року.
На його сторінці у Facebook шанувальники залишили багато повідомлень із скорботою. Також своїми спільними спогадами із бардом поділилися його друзі у соцмережі.
"Друже, ти був музикантом, поетом, сценаристом і просто хорошою людиною. Коли все почалося - ти обрав шлях воїна, змінивши гітару зі сценою на автомат і бронежилет. Спи спокійно, старий. Най весна і твоя особиста північ будуть вічними і сонячними у твоїх снах", - написав один з друзів Чернілевського.
Поетові було лише 30 років. До війни він брав участь у фестивалях, публікував поезію. Під час війни його поезія стала воєнною. До того ж Чернілевський служив у 110 бригаді частині А4007. Але 7 травня з ним зник зв'язок. Останній пост барда був опублікований 6 травня, тоді він виклав свій останній вірш.
"Я ніколи не зможу прийняти твоєї смерті, Ілля Чернілевський! Ніколи не пробачу клятих рашистів! Розриває від болю", - написала одна з подруг поета.
Батько Іллі, Станіслав Чернілевський, був заслуженим діяч мистецтв України і викладачем драматургії у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого.
"Глибокі співчуття родині, батькам Станіславу і Ользі Чернілевським. Побачила у Сергія Тримбача ось цей останній вірш Іллі, який він написав і поставив на ФБ у переддень своєї смерті. Перепощу його і я. Щоб стало ще більш видимим, яких світлих, тонких, талановитих людей викошує російська війна.
Ілля Чернілевський, 6 травня о 19:25
Від безглуздих конфліктів гірко
Я збираюся у наряд
Ці сварки намалюють дірку
У душі, як в землі снаряд
Проблиск світла, дзвінок, та темінь
Огортає, щоб промінь вмирав
Ким я стану колись для тебе?
Просто виживший ветеран.
Як в Донбаських степах уперто
Не росте навесні трава
Так і фейку стосунків вмерти
Не зрости в льодяних словах
Не згадати тебе ночами.
А тобі - не вловити суть
Що з веселого тут - лиш чайки
Що зачовгане небо рвуть
Не жаліюся. І не кличу.
Хай що мало піти - піде
Наче просто шкідлива звичка
Наших спогадів тло бліде
Щоб ім'я, що пекло окропом
Із землі мого серця шмат
Не урвало. І кров над окопом
Щоб забулася, як кошмар
Щоб були ми живі, здорові
Перемога була і мир
Я дивлюся на плями крові
Я роздумую, хто є ми в параної.
У перегоні. В лапах схованок і тривог...
Поправляю похмуро бронік.
Хай тебе береже твій бог", - процитувала вірш загиблого українського героя телеведуча Мирослава Барчук.
