Перше півріччя 2020 року: 48 нападів на активістів та 9 внесених у ВР законопроєктів, які обмежують роботу громадських організацій

У першій половині 2020 року зафіксовано 48 випадків нападів і тиску на громадських активістів, а у Верховну Раду було внесено 9 законопроєктів, які обмежують роботу громадських організацій. Через що найбільше утискаються активісти, хто вніс законопроєкти і яку вони несуть загрозу? Детальніше у матеріалі.

31 липня в Українському кризовому медіацентрі в Києві пройшла пресконференція «Активізм під час карантину: старі розслідування і нові напади на громадських активістів в Україні», під час якої правозахисники також представили моніторингову доповідь про переслідування громадських активістів та правозахисників з початку 2020 року та «обмежувальні» законопроєкти.

Деталі зібрали і підготували у «Зміні».

Дослідниця Центру прав людини ZMINA Анастасія Москвичова повідомила, що із 48 інцидентів, задокументованих у першому півріччі 2020 року, 11 випадків стосувалися фізичної агресії щодо активістів, 8 – знищення чи пошкодження їхнього майна, 7 – залякування і погроз.

Найбільше інцидентів трапилося у Києві (23 випадки), на другому місці – Одеська область (5), третє ділять Донецька (3) та Київська (3) області. Щодо найбільш ризикованих видів активної діяльності, то, за словами дослідниці, це антикорупційна діяльність (9 випадків переслідування).

Упродовж звітного періоду ZMINA продовжувала моніторинг резонансних кримінальних справ, що стосувалися правозахисників і активістів.

Так, зокрема, йдеться про вбивство херсонської активістки Катерини Гандзюк.

Учасниця ініціативи «Хто замовив Катю Гандзюк?» Марина Хромих зазначила, що завдяки громадському тиску виконавці злочину отримали обвинувальні вироки, але цього недостатньо, аби зупинити терор проти громадських активістів.

«У сотнях справ нападів і вбивств активістів непокараними залишаються абсолютно всі причетні. В тому числі і правоохоронці, які часто саботують слідство та покривають злочинців. Завдяки тому, що ми з вами увесь цей час не давали владі (попередній і теперішній) забути про вбивство Каті Гандзюк, сьогодні в СІЗО знаходяться Ігор Павловський, Олексій Левін та Владислав Мангер. Ще два роки тому жоден із нас ніколи б не повірив, що особи такого рівня потраплять навіть до СІЗО. Звісно, цього недостатньо, тому критично важливо, аби ми з вами далі працювали над тим, щоб покарати винних у вбивстві Каті. У першу чергу – замовників злочину», – каже вона.

Резонансною справою була й справа одеського активіста Сергія Стерненка, на якого у 2018 році було вчинено три напади, у ході останнього із яких Стерненко смертельно поранив одного з двох нападників, Івана Кузнецова. У червні 2020 року активісту оголосили підозру у вбивстві його нападника.

За словами адвоката Стерненка Віталій Титич, «Такі дії суду – це абсолютна дикість».

«Тому що кожен громадянин має право на необхідну оборону та захист свого життя і здоров’я. А це кримінальне провадження виглядає як дискредитація та провокація», – підкреслює він.

Наразі Стерненко знаходиться під домашнім арештом.

«Це ознака політичного переслідування активіста, вона не направлена на цілі і мету кримінального провадження. Видається, що домашній арешт потрібен, щоб продовжувати тримати в напрузі та залякувати громадянське суспільство і обмежити діяльність самого активіста», – наголошує адвокат.

Він також додає, що карантин дозволив легітимно обмежити права громадськості під час судів та не пускати журналістів на засідання або намагатися проводити їх у закритому режимі.

Заступниця виконавчого директора Асоціації УМДПЛ Ганна Рожкова каже, що українська влада де-юре не вводила на території України надзвичайний стан і посилювала обмежувальні карантинні заходи. Таким чином влада безпідставно обмежувала права людини, включаючи свободу мирних зібрань, які є дискримінаційними та упередженими.

Загрозливі для громадянського суспільства законопроєкти, зареєстровані у Верховній Раді.

Зазначається, що проєкти законів, які вже потрапили до парламенту, прирівнюють адвокаційну діяльність громадських організацій до комерційного лобізму, передбачають введення поняття «іноземних агентів» та люстрацію вихідців з громадського сектору, забороняють проводити акції протесту біля судів, запроваджують «перевірки на поліграфі» для активістів тощо.

«Таких законопроєктів, що порушують Конституцію і міжнародні зобов’язання України й неправомірно обмежують свободу об’єднань та асоціацій в Україні, від початку року було зареєстровано щонайменше дев’ять», – каже голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.

Вона підкреслила, що всі воно були внесені народними депутатами від трьох політичних фракцій: «Опозиційна платформа – За життя», «Слуга народу» та «Батьківщина».

Зазначається, що більшість із згаданих законодавчих ініціатив були розроблені не для регулювання конкретно громадянського суспільства, адже стосуються інших сфер, водночас деякі положення цих документів прямо чи опосередковано впливають на діяльність громадських організацій та громадянські свободи загалом.

«Крім того, частина подібних ініціатив синхронізується з дискредитаційною кампанією проти «соросят» і антизахідною риторикою, яку розгортають окремі політичні сили», – сказала Печончик.