понеділок, 02 серпня, 2021

Телефони гарячої лінії:


ДОНБАС - ЦЕ УКРАЇНА!

search menu menu menu
Освіта «ЛДНР» – що це взагалі? Та чи можна назвати це освітою?

Нам пишуть

Освіта «ЛДНР» – що це взагалі? Та чи можна назвати це освітою?

views28

06.04.2021

Подiлитися у соц.мережах

Усім давно відомо про кремлівську пропаганду. Її уважні поглиначі повинні розуміти, що ця штука сезонна, а пору року можна визначити, не заглядаючи на сайти синоптиків. Просто заходишь на певні пропагандистські інтернетресурси й читаєш новини про те, як зимою будуть від холоду помирати хохли, про те, що опалювальний сезон буде для українців не простий.

Про що це говорить? Лише про те, що пора року зараз все ж таки літо. Якщо медіа говорить, що американці проводять навчання на Кримському півострові та виганяють звідти відпочиваючих, а роботодавці поблизу Майорська та Волновахи шикуються у черги задля того, щоб як можна більше встигнути набрати собі дипломованих фахівців з «ЛДНР», значить за вікном осінь і тисячі ботів продовжують вигадувати «новини» про неймовірну могутність та кваліфікованість вищої освіти в недореспубліках.

Окупований Донецьк та якість вищої освіти у ньому.

Такі розповіді не змінюються фактично з 2014 року. Саме тоді місцеві елітні «Івани» фактично мамою клялися, розповідаючи про визнані по всьому світу дипломи, що Україна просто від заздрощів згорить від високого рівня республіканської освіти. За словами міністра освіти «ДНР» Ігоря Костенко: «Вони отримають документи, котрі повністю відповідають стандартам РФ, тобто конкуренція та привілеї наших випускників будуть без сумніву вище ніж в тих, хто поїхав з «родіни».

Згодом істерика від самозакоханості згасла, і чиновники РФ, дивлячись на це, покрутили пальцем біля скроні. За словами міністра освіти і науки РФ Дмитра Ліванова: «Дипломи ДНР та ЛНР ми не визнаємо, оскільки не визнаємо існування цих республік».

Фейкові дипломи ЛДНР не відповідають очікуванням студентів та їхніх батьків.

Через деякий час «витирати ноги» об фантастику новоросів почали й федеральні канали. Скоріш за все, вони так робили не через те, що так їм наказала Москва, а через те, що між серйозними обіцянками «ЛДНР» та фактичною реальністю утворилася велетенська прірва…

За даними сайту Вести. RU: «Випускники шкіл ЛНР та ДНР стоять перед вибором – де навчатися далі: в Україні, в Росії чи лишитися у себе. Студенти також здивовані – дипломи, що видаються в республіках, не вважаються дійсними. Як бути і від кого чекати підтримки?».

Напевно, після таких висловів патріотичні новороси кричатимуть, що то все брехня, то все пусті балачки та заздрощі Європи. Але слід звернути увагу на той факт, що це не укроЗМІ брешуть, а ікона Останкіно – Росія 24. Так би мовити, отримайте, розпишіться та не обляпайтесь.

І дійсно, чому це раптом батьків почало хвилювати питання про легітимність диплому, що отримала їх дитина? Адже найголовніше – це перспектива оновленої освіти, чи не так!? Саме тому, за фейковими даними, студенти ОРДЛО обирають Донецьк, Луганськ і Росію, бо ніхто у тих укропів навчатися не хоче, в них же немає майбутнього, і взагалі, України не існує!.

На це все є одне «але» – абітурієнти зі шкіл республік переважним чином обирають навчання у вишах Харкова, Києва та Дніпра. І це не байки, а інформація зі слів самих учнів, які вже склали іспити. Ось тут ми й розуміємо, що всі промови про перспективну освіту недореспублік «канули в Лету». Ой як незручно виходить… Фактично на такій примітивній брехні чиновників побудована вся їхня нова та перспективна система освіти. Ось так і виходить, що на словах ми – «Лєв Толстой», а на ділі молодь масово тікає з Донецьку та Луганську до «неперспективного» Києва та Харкова.

За висновками федерального каналу Росія 24, «Половина випускників Першої Луганської фізико-математичної школи вступати до вищих навчальних закладів їдуть в Україну…».

А як ви оціните заявку того ж самого каналу про налагодження міжвузівських відношень Китаю та «ДНР»? Як запевняє Росія 24, «Це перше погодження з країною, котра не входить до СНД». Уже не лише «ЛНР» та Південна Осетія дружить з «ДНР», а й у Китаї освітні контакти налагоджені. Після такої інформації Україна повинна заздрити, бо республіка он як піднялася. Хоча по факту, перечитуючи такі дані, хочеться просто виколоти собі очі. Якщо дотримуватись фактів, то домовленість з Китаєм була, але… з Донецьким інститутом залізничного транспорту (Україна). Про такий навчальний заклад славетної народної республіки ніхто ніде не знає. Такі новини  – це не більш, ніж спроба підкинути гарну інформаційну міну при поганій грі.

І це далеко не єдиний піар-хід. Ви, напевно, не знали, але колись давно найсильніший факультет іноземних мов при Донецькому національному університеті на другий рік процвітаючої молодої республіки нарешті відшукав свою соціальну нішу. За словами викладачки А. Удінської, «Для РФ та для наших республік ми можемо бути корисні тим, що станемо базою практики для військових перекладачів».

Освіта «ЛДНР» – що це взагалі? Та чи можна назвати це освітою?

Отже, раніше нас не влаштовували великі перспективні компанії, світові туристичні фірми і навіть робота перекладачем у всесвітньо відомих футбольних клубах, проте тепер з військовими кореспондентами по передовій бігати будемо? Цікаво, вони хоч розуміють, що такими заявами закопують себе самі? Адже живемо не перший день і багато тисяч людей пам’ятають, яким потужним був цей факультет і не лише цей, а й інші.

Якість освіти як в середніх навчальних закладах, так і у ВНЗ впала в рази. Парадами крутять ті, хто піднявся з соціального дна. Наприклад, історичний факультет того самого ДонНУ, деканом якого є звичайний доцент, котрий то з автоматом бігав, то журналістів лякав автоматом. Кандидат історичних наук, доцент Дмитро Посрєдніков, завідувач декана історичного факультету при Україні читав лекції студентам про Росію як про духовний оплот всесвіту. Начитався. Тепер займає посаду заступника декана з навчальної роботи.

Частина викладачів філологічного факультету п’ять років тому ходила у найщиріших патріотах України: студенти, котрі палили поруч з меморіальною дошкою Василя Стуса, могли отримати серйозного наганяю. Але це тривало доти, доки на поріг Донецька не стала лапа двоголової республіканської курки. І частина колишніх патріотів відразу змінила смокінг на ватник, а кобзу на балалайку, після чого барельєф пам’ятної дошки Василю Стусу, що знаходилася на вході до філологічного факультету, було знесено. Ніхто навіть і слова не промовив, коли бойовики демонтували пам’ятник українському письменнику. Звісно, це ж не сигаретний димок: посада виявилася важливішою нещодавніх принципів.

Освіта «ЛДНР» – що це взагалі? Та чи можна назвати це освітою?

Згадаємо скандал з плагіатом, котрий вчинила завідувачка кафедрою журналістики ДонНУ Інеса Артамонова. Її докторська робота була вкрадена у дослідника з сусідньої країни.

За даними ЗМІ: «У 2011 році завідуюча кафедрою ДонНУ Інеса Артамонова була зловлена російськими вченими на плагіаті, в результаті чого спалахнув великий скандал. У жовтні 2014 року Артамонова була позбавлена вченого звання». Таке б трапилося у нормальній здоровій країні, але не в «ДНР», бо саме тут і саме зараз ця особа займає посаду декана філологічного факультету ДонНУ.

Сьогодні це все нагадує тоталітарну секту, де народ заманюють пустими обіцянками про солодке життя. До речі, росіяни, приїздіть навчатися до «ЛДНР», бо рівень освіти в республіках (Во!!!), і взагалі системі їхньої освіти заздрить всесвіт, а після навчання до Китаю поїдете працювати, а не на загниваючий Захід. Хоча є певна умова: спочатку «рак на горі свисне».

Коментарi (0)