Неадаптоване законодавство може привести до того, що колаборанти можуть відкрито використовувати символи РФ та фейкових республік

В Україні вже сьомий рік йде неоголошена війна. Росія анексувала Крим, окупувала частину території Донеччини та Луганщини. Сама РФ постійно заявляє про те, що її військ на території України немає і що вона у війні ні до чого. Крім того, постійно чути заяви, що окупаційні адміністрації у так званих «ДНР» та «ЛНР» їй не підпорядковуються і діють нібито самостійно.

Законодавство України чітко визначає роль Росії у цій війні

У закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» зазначається:

«Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з’єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців…»

В законі Росія визначається, як країна-окупант і як країна-агресор. Але це все не заважає партії ОПЗЖ розміщувати привітання на своєму сайті від імені українців з Днем Росії. На сайті є зображення прапору країни-агресора. Таке зображення викликає обурення у багатьох людей і заклики до правоохоронної системи дати відповідну правову оцінку таким діям.

А чи є тут ознаки кримінального злочину і наскільки законодавство України адаптоване до умов неоголошеної війни, яку ще називають гібридною?

Чи можна за демонстрацію прапора країни-агресора притягнути до кримінальної або адміністративної відповідальності?

Що кажуть у СБУ з цього приводу

Власні джерела у Службі безпеки України зазначають, що відповідальність за демонстрацію прапорів або символів держави агресора, ніяк не врегульована у кримінальному законодавстві.

Навіть у разі, якщо людина вийде на вулицю або площу з прапором Росії і при цьому не буде ніяких закликів, то цій людині нема що пред’явити по закону. Максимум, що можна зробити –  провести профілактичну бесіду, і на цьому усе закінчиться.

Така ж ситуація із прапорами так званих «Л/ДНР» або з їхньою символікою. По суті, пред’явити у кримінальному сенсі нічого або дуже важко.

Щоб це вирішити, вважає джерело у СБУ, треба вносити додаткову частину у статтю 110 ККУ (посягання на територіальну цілісність України), де можна чітко прописати склад такого злочину, його ознаки та покарання. Прописати заборонені символи, як це існує у законі про декомунізацію. 

Така історія вже була у Покровську

У серпні 2019 року ветеран неоголошеної російсько-української війни Борис Бочаров побачив на лавці молоду людину у футболці з символікою фейкової республіки «ДНР». Відео спілкування з 25 річним мешканцем Родинського було викладено у Фейсбук. Молодик був п’яним і не розумів, що не так з цим одягом і чого він не може це одягати.

Поліція затримала чоловіка. Експертиза встановила, що він був напідпитку. А потім з’ясувалося, що через недосконалість законодавства молодику нічого пред’явити за носіння одягу з символікою, так званої «ДНР». Все закінчилося тим, що був призначений штраф 85 гривень за вживання алкоголю в заборонених законом місцях і появу в п’яному стані у громадському місці.

Коли прихильник фейкової «республіки» давав пояснення у поліції він заявив: «Футболку замовив у інтернеті. Вдома купив походити».

Він підтвердив, що знав, що на ній написано, і купив футболку спеціально.

Неадаптоване до війни законодавство

Те, що законодавство України неадаптоване під війну гарячу і під війну інформаційну, у багатьох людей не викликає сумнівів. Були випадки у судовій практиці, коли судді відмовлялися визнавати «ДНР» та «ЛНР» терористичними організаціями, посилаючись на те, що немає жодних законів, які б це встановлювали.

Ось як коментує ситуацію з відсутністю заборони символіки адвокат Олег Д’яченко:

«Відсутність законодавчої заборони використання символіки «ДНР», «ЛНР» та країни-агресора протягом шести років з початку війни може свідчити лише про цілеспрямованість дій державних мужів по майбутній легалізації захоплених територій на умовах країни-агресора».

Він підтверджує, що немає чого пред’явити людині, яка буде демонструвати символіку так званих «Л/ДНР» або символіку Росії.

Ось як прокоментував Олександр Беліменко, голова ГО «Гуртом Слов’янськ» ситуацію, коли такі речі не врегульовані на законодавчому рівні:

«99% речей в нашій країні робиться заради того, щоб на цьому заробити. Чи політичні дивіденди, чи частіше це пов’язано з отриманням грошей. Тому, якщо особистої зацікавленості немає, то рухатися ці справи не будуть. Все зводиться до того, що немає політичної волі».

Чи були спроби заборонити символіку країни-агресора?

Такі спроби були ще у 2018 року. Були два законопроекти, якими вносилися зміни до закону про «декомунізацію». В законопроектах пропонувалося ввести відповідальність не тільки за розповсюдження символіки «руського миру» а й відповідальність за розповсюдження тезисів російської пропаганди. Обидва законопроекти не були прийняті й навіть не були внесені на розгляд до сесійної зали Верховної Ради.