Навіть Сталін не ризикнув виключити українську літературу з викладання: а Міносвіти зробило «інтегрований предмет»

На офіційному сайті Міністерства освіти і науки України оприлюднено проєкт «Державного стандарту базової середньої освіти». Автори пропонують замість української мови і літератури ввести «інтегрований предмет» під назвою «українська мова», куди увійдуть крім української ще зарубіжна література та години вивчення мов нацменшин. Тобто будуть вивчати Пушкіна, а Леся Українка може залишитися лише портретом, що прикрашає класну кімнату.

Про це заявила українська літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія» Віра Агеєва.  

У статті є посилання на відповідний законопроєкт і Віра Агеєва ділиться думками з цього приводу.

За її словами, така ситуація вкрай небезпечна, тому що мова йде про «серйозні втрати в гібридній війні».

«Цією дивною й небезпечною справою мусила б негайно зайнятися РНБО. Але з огляду на складну ситуацію в країні спробуємо здолати проблему без її втручання. Я не жартую, бо йдеться не більше й не менше, як про зазіхання на найважливіші базові засади національно-культурної ідентичності, а відтак про серйозні втрати в гібридній війні, яка вже стільки триває», – наголошує професорка.

Вона акцентує увагу на тому, що за «безневинною назвою» законопроєкту прихована велика загроза, і підкреслює, що це і є яскравий приклад того, що «диявол ховається в деталях». Тепер російських класиків будуть вивчати на уроках української мови, а загальні часи вивчення предмету будуть розподілятися і на вивчення мов нацменшин.

«Загроза, яку важко перебільшити, має безневинну, на перший погляд, назву. На сайті МОН оприлюднено проєкт «Державного стандарту базової середньої освіти». Автори проекту пропонують ось таку новацію: «об’єднати українську мову, українську та зарубіжну літератури» в «інтегрований предмет» «українська мова». Тобто тепер Шекспір, Шевченко і Гомер – це все «українська мова»… (Окрім того, варто звернути увагу, що диявол, як здебільш, ховається в деталях; от і ці години можуть ще розподілятися на вивчення мов національних меншин, і тоді вийде, що й російських класиків, – а про них відповідна меншина точно не забуде! – вивчатимуть у курсі української мови. Пушкін на уроках української мови – це ж найкрутішим чорносотенцям і не снилося аж таке досягнення!)», – підкреслює вона.

Крім того, Віра Агеєва наголошує, що читання зводиться до мінімуму через те, що у документі наголошується на збільшенні ілюстративного матеріалу.

«Отже, літературу вчити не треба, вона зводиться, як сказано в документі, до ілюстративного матеріалу для вивчення мови. До речі, методологічно зовсім безглузда пропозиція, бо класики не завжди шанували нормативну граматику. Краще вже вчити за кулінарною книжкою якоюсь. Там менше незрозумілого», – підкреслює вона.

При цьому підкреслює, що тут мова йде навіть не про читання та естетику, а про держбезпеку. Націю об’єднує не тільки мова, а й пам’ять, культурний спадок, традиції. При вивченні української літератури розгортається «хроніка культурного спротиву русифікації та й загалом зазіхання на все те, що й визначало тожсамість, а відтак і національну гідність».

Усі імперії завжди колонізували не лише територію, а й минуле, позбавляючи підпорядкованих права розповідати власну історію. І це дуже добре розуміє Росія, яка використовує саме російську культуру та історію для виховання дітей.

Водночас, в Україні пропонують взагалі позбавити дітей можливості вчити та знати українську літературу, а значить, і позбавити національно-культурної ідентичності. Тож, через деякій час, дійсно буде байдуже «під яким пам’ятником призначати побачення», тому що через деякий час вже не учні, а підлітки та дорослі не будуть знати Сковороду, Шевченка…

«Вилучити зі шкільної програми українську літературу – це найпевніший спосіб позбавити національно-культурної ідентичності. Чи автори проєкту «Державного стандарту базової середньої освіти» ставлять перед собою якраз це завдання? Коли так, то вони все зробили бездоганно правильно! Кілька років не вчити Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку – і їхні портрети зостануться лише такими собі милими зображеннями на наших чи не найлітературніших у світі грошах. Більше ми нічого про них не знатимемо. Вигнати зі шкіл учителів української словесності – і справді невдовзі стане байдуже, під яким пам’ятником призначати побачення», – підкреслює вона.

У законопроєкті пропонують змінити і саме функціонування української мови.

«Постає ще й питання (знов же, ті диявольські дрібниці!) про те, як зміниться саме функціонування української мови. Так, читання Лесі Українки чи Миколи Хвильового потребує інтелектуальних зусиль. А нащо їх робити? Можна вчити мову, добираючи «ілюстративний матеріал» з найпримітивніших інформаційних сайтів. Усім життя спроститься…», – додає професорка.

Вона підкреслює, що останнім часом вже й Путін перейнявся українським минулим, перевертаючи історію та особистості з ніг на голову. Вона привела приклад, коли він заявив, ніби українців вигадав чи то Потоцький, чи то австрійський генштаб під час Першої світової.

«Коли не вивчати нашу багатющу барокову спадщину, коли не мати уявлення, що там писав Сковорода й Котляревський, кому присвячував свої вірші гетьман і поет Мазепа, – то й заперечити видатну роль Потоцькогого як фокусника, котрий дістав з чарівного капелюха Україну, буде ніяк. Вигадали австрійські генерали, та й по всьому. Коли ми не знаємо свого письменства (може, у нас його й зовсім не було?), то чим же ми відрізняємося від інших народів? Чому не хочемо стати федеральним округом сусідньої держави?», – пише літературознавця.

Віра Агеєва підкреслює, що навіть Сталін свого часу не наважився вилучити українську літературу.

«Навіть у найгірші десятиліття сталінського великого терору українську літературу скорочували, марґіналізували в шкільних програмах, але вилучити зовсім не зважилися», – наголошує вона.

І додає, що саме зараз дуже важлива швидка реакція держави. Тому що саме тут є зазіхання на цілісність і безпеку України.

Вся ця історія з модернізацією нашої освіти – насправді потребує якнайшвидшої реакції держави. Бо йдеться про зазіхання на її цілісність і безпеку. Греки покарали Герострата дуже суворо.