четвер, 15 квітня, 2021

Телефони гарячої лінії:


ДОНБАС - ЦЕ УКРАЇНА!

search menu menu menu
Інформаційна агресія Росії: все бачимо, але нічого не робимо

Політика , Суспільство

Інформаційна агресія Росії: все бачимо, але нічого не робимо

views3

06.04.2021

Подiлитися у соц.мережах

Однією зі складових сучасної агресії є інформаційна війна РФ щодо України, яка почалася задовго до початку військового вторгнення. Використовувались різні медійні інструменти для донесення людям пропагандистських тез. Противник використовував усе, починаючи від паперових носіїв інформації до інтернет-видань і соціальних мереж. 

В найбільш дієвий інструмент інформаційного впливу – телебачення – РФ вкладала величезні кошти. Одночасно з цим росіяни намагалися відключити українські телеканали, і вони їх відключали. Це сталося досить швидко після захоплення Слов’янська. Бойовики з угруповання Гіркіна, громадянина РФ, відключили усі українські телеканали, що транслювалися за допомогою телевежі на горі Карачун.

Ворог не завжди діє прямолінійно

Системно Росія нарощувала свій вплив у медійному полі України через телеканали, які пов’язують з Віктором Медведчуком. Саме на цих каналах можна почути від «експертів» тези російської пропаганди. До таких тез відносяться висловлювання щодо «громадянської війни в Україні», постійні висловлювання щодо того, що країна знаходиться під зовнішнім управлінням. Остання теза – це такий собі трансформований варіант про «країну 404» та «країну, яка не існує». Саме такі висловлювання щодо України у 2014 році поширювали російські пропагандистські ЗМІ.

Ті медіа, які транслюють проросійську риторику в Україні, діють все ж таки більш обережно. Жодних висловлювань, які можна було б трактувати, як посягання на територіальну цілісність України, звичайно не почуєш. Бо це відразу 110 стаття ККУ. Але створення образу Росії як надійного партнера, братньої держави, важливого економічного партнера – все це можна почути. І це відбувається попри те, що РФ на рівні законодавства визнана країною-агресором. Системно формується позитивний образ Російської Федерації та керівництва цієї країни, особисто Путіна.

Реакція влади на розповсюдження російської пропаганди

На початку липня 2019 року телеканали NewsOne та російський пропагандистський канал «Росія 24» анонсували телеміст «Треба поговорити». Згодом NewsOne скасував телемарафон через нібито «погрози фізичної розправи».

Пізніше Володимир Зеленський дав відповідь на запитання щодо ідеї цього телемосту NewsOne – «Росія 24»:

«Під час війни будь-які люди, у яких не проукраїнське бачення, не можуть монополізувати український канал. Ми повинні з цим розбиратися».

Згодом в інтерв’ю Зеленського каналу «1+1» у програмі «100 днів президента України» було заявлено щодо партії ОПЗЖ і телеканалів, пов’язаних з цією політичною силою та Медведчуком:

«Є великі питання, звідки у них гроші на фінансування партії, на фінансування каналів. У нас є відповіді, об’єми кеша, звідки і з якої країни вони все це отримують. І це дуже буде гучна історія, яка дуже погано закінчиться».

Продовження «гучної історії» так і не відбулося, хоча вже пройшов понад рік після цієї заяви, але нічого «погано не закінчилося», як було анонсовано.

Восени 2020 року Віктор Медведчук їде до Москви, зустрічається з Путіним та іншими посадовцями РФ. Все це транслюють телеканали з пулу Медведчука.

Інформаційна агресія Росії: все бачимо, але нічого не робимо

15 жовтня цього року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення призначила трьом телеканалам: «NEWSONE», «112» та «ZIK» позапланові перевірки через зафіксовану трансляцію зустрічі Віктора Медведчука з Володимиром Путіним, що відбулася в Москві.

На сайті Нацради зазначається: «Поширення подібної інформації у засобах масової інформації України спрямоване на формування позитивного образу В. Путіна, гуманізацію та популяризацію в Україні органу держави-агресора, що може створити загрозу національним інтересам та національній безпеці України в інформаційній сфері…»

Але ніякої інформації щодо висновків від такої перевірки поки немає.І взагалі перевірка через карантинні обмеження не відбулася.

Нещодавній скандал

Олексію Арестовичу, позаштатному раднику голови Офісу Президента з комунікації у сфері нацбезпеки, спікеру української делегації у Тристоронній контактній групі журналіста Громадського радіо Тетяна Трощинська поставила конкретне питання:

Концентрація в руках, близьких до народного депутата з ОПЗЖ, трьох каналів, які дають досить спірну інформацію – це загроза національній безпеці?

Інформаційна агресія Росії: все бачимо, але нічого не робимо

Олексій Арестович: «Там дуже підготовлені люди, їх так просто не впіймаєш. Ми маємо відповісти на їхнє інформування населення нашим інформуванням – чітким, системним, пояснювати народу, що відбувається. Я намагаюсь зробити таке інформування системним, послідовним. Вони не є нашими ворогами, вони є представниками українських ЗМІ, які працюють згідно з законом. Ми вітаємо їхню професійну діяльність. Інша справа, що деякі особи, користуючись їхніми можливостями, доносять викривлену, перекручену або упереджену інформацію. Будь-яке медіа знає, що вони мають надати дві точки зору. Моє завдання – забезпечити другу, іншу точку зору. Коли звинувачують Офіс, я маю забезпечити наявність іншого голосу».

Насправді питання було про те, чи вважає пан Арестович таку ситуацію загрозливою для національної безпеки. У відповідь почули, те що почули. Але не почули, чи «так» чи «ні».

Потім позаштатний радник на своїй сторінці у Фейсбук, після того як почалася хвиля обурення щодо його висловів, написав наступне:

« По суті справи:

1. Я вітаю журналістську діяльність журналістів телеканалів 112, Zik, «Наш».

Це – українські журналісти, громадяни України, українська мова, українська державна ліцензія на мовлення.

Ви хочете, щоб я, як радник Офісу або як громадянин назвав інших громадян України «… ворогами України (!)»?

Цього не буде, до відповідного рішення суду.

2. Інша справа, що деякі гості цих телеканалів систематично проводять в життя відверто антиукраїнські і проросійські наративи, фактично беручи участь в інформаційній війні проти України.

Звідси запитання — а чому ці телеканали:

– регулярно запрошують цих гостей,

– як вони самі оцінюють таку їхню поведінку ?.

Хотілося б почути їхню точку зору з цих питань.

Особливо, за нещодавніх включень в прямий ефір представників організацій, дуже схожих на терористичні.

3. Я, як офіційна особа, не уповноважений давати оцінки редакційну політику телеканалів, це прерогатива СБУ і Національної ради з питань телебачення».

Потім додав: Я, як громадянин, прекрасно розумію, що відбувається. А відбувається систематично інформаційна боротьба проти України з майданчиків «… українських» телеканалів».

А тепер, знову про те, що питала журналістка. Хіба вона питала про те, вороги це чи ні? Ні, вона такого не питала. Хіба вона ставила питання щодо того, вітає Арестович або не вітає журналістську діяльність працівників цих каналів? Ні, вона не ставила таке питання.

І як виявляється з допису Арестовича у Фейсбуці, журналісти, які там працюють, взагалі ні до чого, а проросійські наративи озвучують гості цих каналів. А те, що ведучи телепрограм навіть не намагаються зупиняти, людей які транслюють, по суті, антиукраїнські тези, цього радник керівника ОП з комунікації у сфері нацбезпеки не бачить і не чує.

Коментарi (0)