Глава проєкту «Чорні дні Донбасу»: Україна з Росією спільно намагаються вирішити громадянську війну

В Україні запустився проект «Чорні дні Донбасу». Він присвячений пам’яті мирних мешканців, які загинули через війну, що йде з 2014 року і розв’язана Росією. Але на сайті «Чорні дні Донбасу» немає жодної згадки про те, що війну в Україну привела РФ. І війна визначається, як «Збройний конфлікт на Донбасі» без жодних пояснень того, хто є агресором і хто розв’язав цю війну.

Один з організаторів цього проєкту Енріке Менендес, голова правління Аналітичного центру «Донбаського інституту регіональної політики».

Він ще є співзасновником гуманітарної організації «Відповідальні громадяни». Ця організація працює на окупованій території. Менендес вимушений був виїхати на територію підконтрольну Україні – це, по суті, була депортація з так званої «ДНР». Хоча деякі експерти вважають, що це була інфільтрація чергового агенту впливу, який буде озвучувати меседжі російської пропаганди і займатися тим, щоб відбілювати РФ, доводячи, що в Україні громадянська війна, а не збройна агресія.

Крім того, саме він виступав і продовжує виступати за те, щоб російськомовні регіони України отримали більше прав, зокрема, з російської мови, в економічному і гуманітарному плані і за реінтеграцію всього Донбасу на умовах Мінських угод.

«Також я вважаю, що необхідно дати автономний статус всьому Донбасу, а не тільки ОРДЛО – але паралельно з цим розширити повноваження та інших регіонів України».     

Приклади такої інформаційної діяльності                                        

Енріке Менендес, обговорюючи роботу СЦКК на каналі UKRLIFE.TV  пояснював колишню присутність офіцерів РФ у цьому органі:

«Не тому, що офіційно Росія з Україною воює. Росія – просто як гарант Мінських домовленостей».

Тут треба нагадати про вже встановлені факти російського вторгнення в Україну. Один з найбільш відомих фактів масового використання кадрових військ — це Іловайська трагедія. Потім було Дебальцеве, де теж зафіксовані кадрові військові з РФ, які брали участь у цих боях.

Що стосується тези щодо відсутності офіційного оголошення стану війни між РФ та Україною, то тут треба пояснити, що після Другою світової війни не було жодного випадку, коли війна оголошувалася. Варто згадати, що це і Афганська війна, і війна у В’єтнамі, і війна в Іраку, і вторгнення РФ у Грузію у 2008 році та ін. Від відсутності факту оголошення війни, ці війни не переставали бути війнами.

Росія вийшла з СЦКК ще у 2017 році, мотивуючи це тим, що їх представники у цьому органі нібито «стикалися з серйозними труднощами через позицію української влади».

Ситуацію з виходом військових РФ із СЦКК у 2019 році прокоментував ветеран зовнішньої розвідки, генерал-лейтенант Василь Богдан:

«Ми прекрасно пам’ятаємо, чому Росія пішла з цієї СЦКК – бо українська сторона і ОБСЄ викрили в її складі діяльність спецслужб Російської Федерації, перш за все, Головного розвідувального управління Генштабу. Ці співробітники працювали в основному на терористичні «Л/ДНР», зливали їм інформацію і завдавали шкоди процесу врегулювання ситуації.

Менендес стверджує що в Україні громадянська війна

В інтерв’ю UKRLIFE.TV ініціатор проєкту «Чорні дні Донбасу» декілька разів озвучує тезис російської пропаганди, що в Україні відбувається громадянська війна, а РФ у цій війні – лише такий собі миротворець і посередник.

«Мінські домовленості – це Україна та Росія спільно намагаються вирішити громадянську війну на Сході України. Ось суть Мінських домовленостей», – заявив Енріке Менендес 28 липня 2020 року.

Далі він ще зазначив:

«Термінів «ДНР та «ЛНР» у Мінських домовленостях немає, тому що це нелегальні утворювання, у нормах міжнародного права не визнані. Тому з точки зору міжнародного права – це внутрішньо–українські угрупування, які повстали на Сході України… З точки зору Мінських домовленостей в Україні йде громадянська війна, яку Україна та Росія намагаються врегулювати, і Росія тут не більш, ніж посередник».

Енріке Менендес чомусь не посилається на Українське законодавство, де є визначення того, хто є РФ у цій війні.

Що каже закон України

Треба нагадати, що існує закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», який був прийнятий у 2018 році. У цьому законі є чітке визначення, що Росія – агресор та Росія – окупант.

Цитата з закону:

«Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з’єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України…».

Але все це пана Менендеса не зупиняє. Він увесь час посилається на Мінські домовленості, які ніколи не були ратифіковані Верховною Радою України та в них немає статусу закону.

Історія з вшанування загиблих мирних мешканців без згадки ролі РФ вже була У Слов’янську. У місті, яке стало відомим майже у всьому світі через початок війни у 2014 році, був встановлений пам’ятний знак у вигляді каменю загиблим мирним мешканцям. На табличці було вказано, що люди загинули в період бойових дій у квітні-липні 2014 року. Але що було першопричиною бойових дій, що до цього призвела саме російська агресія і що саме тому були загибелі мешканців, не було написано.

У той час це формулювання сильно обурило громадськість Слов’янська. Тож у 2018 році табличка була змінена і там з’явився напис:

«Вічна пам’ять мешканцям Слов’янська та інших міст України, які загинули внаслідок окупації російськими загарбниками та терористичними бандформуваннями…».

Питання щодо того, хто зможе так само «обуритися» такими «менендесами», залишається відкритим.