Глава ДБР Венедіктова розповіла про призначення Бабікова, його минуле та конкурс з 3-денною подачею документів

Вже з перших днів після призначення тимчасова директорка Державного бюро розслідувань Ірина Венедіктова потрапляє в скандали. Але найгучнішим, напевно, є саме той перший скандал, який виник у зв’язку з оголошенням «новорічного» конкурсу на посади заступників Венедіктової, а потім і скандального призначення Олександра Бабікова, що до цього працював в адвокатській компанії

Про них вона розказала в інтерв’ю «Лівому берегу».  

Починати потрібно саме з конкурсу на посаду двох заступників, тому що для подання документів виділили фактично два дні, перед Новим роком і, таким чином, кандидати просто не встигли подати заяви. Про це навіть писала партія Вакарчука «Голос» і вимагала визнати конкурс недійсним саме через дуже стислий термін подачі документів.

«Фактично конкурс був оголошений 28 грудня. Прийом документів почався 30 грудня о 9-й ранку і закінчилося 3-го числа о 18 (30, 31 грудня, 1 та 2 січня були офіційно вихідними – LB.ua). Розмістили інформацію про конкурс як завжди це робили. Кадри мені повідомили, що на головну такі повідомлення виводили лише одного разу, щоб підняти значущість. Не знімаю з себе відповідальності, але тоді я тільки розпочала свою діяльність і не відстежувала, хто і що розміщував. Сказала розмістити – вони розмістили, як завжди», – сказала Венедіктова.

А потім додала саме те, про що говорив «Голос» з вимогою визнати його недійсним. Але директорці ДБР це не здається дуже швидким.

«Конкурс проходив три тижні. Документи приймалися з 30-го по 3-є, але конкурс закінчився через три тижні. Це швидко?».

За її словами, вона може ще раз оголосити конкурс, але і Бабіков, і Соколов приймуть у ньому участь. «Хтось має вирішувати завдання».

«Я вже неодноразово казала, що за потреби можу ще раз оголосити конкурс, і ці хлопці, що стали першим заступником і заступником (Олександр Бабіков та Олександр Соколов – LB.ua), знову візьмуть у ньому участь. Але принаймні працюватимуть як тимчасові виконуючі обов’язки. Хтось же має працювати та вирішувати завдання, що стоять перед органом», – говорить т.в.о. голови ДБР.

Ірина Венедіктова прокоментувала матеріал «Слідства.Інфо» про її першого заступника Олександра Бабікова під назвою «Як заступник голови ДБР Януковича не захищав». Там журналісти оприлюднили записи судових засідань, під час яких новопризначений заступник голови ДБР захищає президента-втікача Януковича.

«Ми, до слова, знаємо, як ця інформація з’явилася у «Слідства.Інфо», хто її шукав, хто робив запити в суді, стенограму судових засідань. Ми провели своє маленьке розслідування», — сказала вона.

І, якщо раніше Бабіков публічно заявляв, що не був адвокатом Януковича, тут він особисто називає себе адвокатом Януковича.

Але чинна сьогодні керівниця також говорить, що він не захищав особисто Януковича.

«По-перше, він не був особистим адвокатом. Він був адвокатом в адвокатському об’єднанні «Авер-Лєкс» і був адвокатом охоронця (Віктора Януковича — РЕД.) (…) Те, що він працював адвокатом в «Авер-Лєксі» і про все, що він сказав на брифінгу, я знала ще до того, як Бабіков брав участь у конкурсі», — розповіла Венедіктова.

Але якщо послухати аудіозаписи із зали суду, то можна чути, як Бабіков особисто представляється адвокатом Януковича, і про це Венедіктовій нагадала журналістка. Але очільниця ДБР порадила звертатися з цим питанням безпосередньо до нього.

До речі, слова Венедиктової про «маленьке розслідування» та виявлення джерел отримання «Слідством Інфо» даних щодо її заступника Бабікова, юристи назвали тиском на журналістів.

«Пані Венедіктова звертає особливу увагу на те, що їй «відомі джерела». Я вбачаю у таких діях та оголошенні про те, що ДБР шукало того, хто надав журналістам інформацію, тиск на джерела. Тепер необхідно стежити, чи зазнає утисків джерело інформації. Інші джерела також можуть «зловити сигнал» та бути обережнішими і не надавати інформацію», — сказала адвокатеса та медіаюристка «Інституту розвитку регіональної преси» Людмила Панкратова.

«Практика Європейського суду з прав людини у своїх прецедентних рішеннях якраз розглядає, що спроба переслідування журналістських джерел є порушенням статті 10 Європейської конвенції. Тобто з точки зору загальних принципів свободи слова це дійсно є порушенням», — заявив з цього приводу Алі Сафаров – правник Інституту масової інформації.