понеділок, 27 вересня, 2021

Телефони гарячої лінії:


ДОНБАС - ЦЕ УКРАЇНА!

search menu menu menu
Дзвінок на гарячу лінію «Патріот Донбасу» з окупованої території

Донецький Філософ


ГО "ГРУПА ПАТРІОТ"

Дзвінок на гарячу лінію «Патріот Донбасу» з окупованої території

views317

02.08.2021

Подiлитися у соц.мережах

Дзвінок на гарячу лінію 0 800 339-247. Катя, так звуть дівчину оператора, відповідає на дзвінок: добрий день, гаряча лінія «Патріот Донбасу» слухає, у відповідь чує: здрастуйте, мене звуть Віктор, я з Донецька, читач вашої газети, хотів би отримати журнал «Держава під назвою фейк».

Катя поцікавилася якою мовою, через те, що є три версії журналу - російською, англійською та українською, хоча зрозуміло було, що швидше за все російською. Так, відповідає Віктор, російською, але я патріот України, розношу вашу газету по сусідах.

Віктор почав розповідь своєї історії: два роки, до того, як виїхати він провів в окупації в Донецьку. Сам він з Петровського району хто знає Донецьк той зрозуміє.

Після того як в будинок де він жив з дружиною прямим попаданням снаряда розбило квартиру, чоловік переїхав на околицю Донецька до батьків дружини в приватний будинок.

Віктор згадує, що в перший рік неоголошеної війни він навіть примудрявся ходити пити пиво в Мар'їнці, але потім по лінії розмежування почали ставити розтяжки з обох сторін і ходити стало небезпечно.

Ще Віктор згадує, як у 2015 році біля хвіртки його приватного будинку бойовики почали рити траншею і встановлювати протитанкову гармату. Коли він підійшов і запитав, що йому робити тому, що в будинку була старенька мати, дружина і він, бойовик подумав недовго і сказав: це ваші проблеми, в погребі сидіть.

На питання, звідки вони оскільки говір був явно не місцевий, один з бойовиків відповів: з Підмосков'я завербувався і гроші треба.

Віктор згадує, що зустрічав однокласників сина в тому ж таборі бойовиків і потім, по закінченні року бачив їх же інвалідами нікому не потрібними, кинутими напризволяще.

Розмовляючи з ними він зазначив одну важливу деталь, якби повернути все назад як би він вчинив? Однокласник сина заявив, що послав би під три чорти все це ДНР разом з Гіркиним і іншими.

Катя трохи помовчавши поставила питання, а як ваші родичі? Може хтось залишився в Донецьку? Так, відповідає чоловік, залишилася мати й брат, але вони переконані сепаратисти і я їх вибір не схвалюю. Вони своїми мізками залишилися в совку, ніякого розвитку. Брат хронічний алкоголік, а мати не може без своєї батьківщини Донецька де похований мій батько, а її чоловік. Мати змушена жити за правилами бойовиків, такі ось справи.

А що змусило вас переїхати на підконтрольну Україні територію і хочете повернутися додому?

Ви розумієте Катерина після того, як біля вже приватного будинку розірвався снаряд і двері вилетіли, я думав на небо, потрапив, дивлюся на вікно, а там небо в зірках. Вранці побачив, що за 13 кроків від хвіртки рвонуло хто знає і зрозумів що пощастило якби не вугільний сарай і літня кухня, які стали природною перешкодою на шляху міни, то не вижив би.

Досі тривають перестрілки Таранчук, Оленівка і стріляють по обидва боки скажу чесно.

Втомилися все вже від війни, світ потрібен всім і найбільше звичайним жителям яких більшість, як з тієї, так і з цього боку.

Ось недавно спілкувався з сусідом він говорить, що бойовики приїдуть відстріляти з міномета і швидко їдуть, а стріляють то з мирних вулиць, самі розумієте куди прилітає відповідь.

Я сам колишній мінометник в армії СРСР служив, розумію що до чого. Або ось ще випадок десь у 2016 під'їжджають бойовики до магазину на комплексі РСЗВ «Град», відстріляли і їдуть, а через хвилин 20 у відповідь з Красногорівки прилітає самі розумієте куди.

А ще пригадується, як колишній його товариш до бойовиків мінометником пішов служити потім і говорив, що кинули його, пообіцявши, заплатити та кинули.

Катя обурено запитує, як можна за гроші стріляти по людях, на що Віктор відповідає - два колишніх товариші сина подалися в Сирію найманцями, це війна.

Потім Катя розуміючи, що Віктор хоче бути хоч чимось корисним Україні, пропонує поширювати нашу газету «Патріот Донбасу», на що чує ствердну відповідь, після чого кілька технічних уточнень і вже скоро газети будуть в Курахове разом з нашими журналами та принесуть інформаційну радість нашим проукраїнським читачам.

В кінці розмови Віктор згадує як він був на Майдані у 2014, привіз звідти чорно - червоний прапор «Правого Сектора» і потім підняв його над Мар'їнський РВ він і зараз там висить.

Ось такий патріот виявився Віктор справжній і сміливий.

Катя побажала йому здоров'я і подякувала за майбутню допомогу в роздачі газет.

В кінці цього невеликого оповідання хочеться додати - Друзі, допомагайте своїй батьківщині, своєю Україні, будьте Патріотами, любите свій народ, Ми Українці!

Коментарi (0)