понеділок, 02 серпня, 2021

Телефони гарячої лінії:


ДОНБАС - ЦЕ УКРАЇНА!

search menu menu menu
Донбаський пакт: чи вийде у Зеленського підписати з Путіним «мирову» угоду

Авторські статті , Аналітика

Донбаський пакт: чи вийде у Зеленського підписати з Путіним «мирову» угоду

views41

06.04.2021

Подiлитися у соц.мережах

Цього тижня українці почули відразу кілька дуже важливих політичних заяв від перших осіб держави, що стосуються майбутніх контурів угоди по Донбасу.

Формально не пов’язані, вони, як пазли, складаються у велику картину своєрідного «Донбаського пакту», який, на думку адміністрації Зеленського, повинен допомогти главі держави успішно виконати свою головну передвиборчу обіцянку – домогтися припинення війни на сході України.

Пункт перший: Донбас міняють на воду для Криму

Чутки про те, що на Банковій готові знову піти на відновлення подачі дніпровської води на анексований Крим ходили давно, але офіційно завжди спростовувалися. Проте 11 лютого голова парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія назвав відновлення постачання води на окупований півострів «достатнім компромісом» у разі, якщо Росія у відповідь виведе свої війська з Донбасу.

«Якщо дати воду до Криму, то будемо мати велику перевагу в переговорах по Донбасу – моя особиста позиція, я буду вважати це достатнім компромісом. Я на таке б пішов, тому що в Криму водою будуть користуватися громадяни України. Якщо це буде обмін, що вони відходять в Ростов, ми встановлюємо контроль над кордоном, я б на таке пішов», – сказав тоді Арахамія.

Заява лідера президентської фракції викликала таку бурхливу реакцію, що Арахамія вибачився і заявив, що це була всього лише його особиста думка, причому його слова були «вирвані з контексту». Але справу зроблено. Пробна куля запущена. І вчора ще не мислима поступка агресору тепер стала темою обговорення в українському політикумі.

Нагадаємо, що Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з’єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили. Сьогодні Крим без дніпровської води поступово перетворюється на пустелю, непридатну для проживання людей.

Відомий журналіст і блогер Віктор Трегубов зазначив, що Росія може підіграти цим заявам, але при цьому виводити війська з Донбасу ніхто навіть не подумає.

«Будь-хто, хто зараз піднімає тему «води в Крим на певних умовах» насправді, готує ґрунт до відновлення цієї подачі просто так. В обмін на готовність Росії зобразити прогрес в переговорах і дати декому ще трохи поспекулювати на образі миротворця. Більше Росія не дасть», – резюмував Трегубов.

Пункт другий: Ревізія Мінська в обмін на вибори в ОРДЛО вже в жовтні

Президент Володимир Зеленський постійно повторює тезу про необхідність переписати Мінські угоди та поставити черговість пунктів про передачу контролю на кордоні в такому порядку – спочатку кордон, а потім швидке проведення виборів в ОРДЛО.

Так, в останньому своєму інтерв’ю глава держави заявив, що вірить в можливість проведення виборів вже в жовтні цього року.

«Якщо ми домовимося, все одно буде потрібно десь місяців три, як мінімум, щоб там, на місці забезпечити безпеку для всіх, і для журналістів, і для ЦВК, для всіх спостерігачів. Я чомусь вірю, що це можливо, чомусь є таке відчуття», – заявив президент.

Вторить президенту і новий глава Офісу президента Андрій Єрмак.

«Це наша мрія. Це логічно було б провести вибори по всій Україні. З української сторони ми готові виконати всі домовленості, які були досягнуті, в першу чергу, в Парижі. По-друге, у нас є чіткий план, що має відбутися для того, щоб в кінці жовтня вибори могли пройти по всій території України і відповідно до законів України», – заявив Єрмак.

Звідки у наших політиків настільки тверда впевненість, що вибори вдасться провести вже в жовтні 2020 року?

Кремль цілком може зіграти в даному випадку в «піддавки» і назвати, наприклад спільне патрулювання кордону бойовиками ОРДЛО з українськими прикордонниками тим компромісом, на який пішла «заради миру» путінська Росія. А чи варто говорити про те, якими будуть результати виборів на окупованих територіях Донбасу, якщо на ній залишаться легалізовані, як «місцеві органи влади» «адміністрації ОРДЛО»?

Пункт третій: нові «українські» ватажки ОРДЛО

Ще однією вишенькою на торті примирення з Росією повинна стати зміна гауляйтеров Кремля на окупованому Донбасі.

За даними телеграм-каналів, які пов’язують з «кремлівськими баштами» очолити «республіки» Донбасу незабаром можуть добре відомі українцям особи. Так, ватажка «ДНР» Дениса Пушиліна може замінити колишній міністр МВС України часів Януковича Віталій Захарченко. А на чолі «ЛНР» може стати колишній прем’єр-міністр Микола Азаров. Ось така «українізація» влади в фейкових «республіках».

У Кремлі ймовірно вважають, що такі зміни будуть свідчити про те, що Москва більше не контролює ОРДЛО. А заодно відбудеться остаточна легалізація колишнього оточення Януковича в українському правовому полі.

Замість післямови: бійтесь данайців, що мир вам приносять

Якщо «Донбаський пакт», не дивлячись на опір патріотичної частини суспільства, все ж таки буде реалізований, це, по суті, означатиме гібридну капітуляцію України.

Київ фактично власними руками звільнить Росію від найтяжчого тягаря санкцій і зніме з Кремля клеймо агресора та окупанта на Донбасі й де-факто легалізує анексію Криму.

Україна змушена буде за свій рахунок відновлювати розорений окупантами Донбас, який де-факто буде, як і раніше, залишатися під контролем Росії.

Проросійські сили в Україні отримають потужну електоральну підтримку, адже під впливом російської пропаганди більшість населення окупованого Донбасу буде голосувати в першу чергу за тих політиків, на яких покажуть пальцем з Кремля.

Результатом «Донбаського пакту» стане дестабілізація політичної і економічної ситуації в Україні з непередбачуваними наслідками для її територіальної цілісності та, можливо, навіть державності.

Навряд чи Володимир Зеленський свідомо прагне саме до такого результату. Але традиційно спроби домовитися з агресором «десь посередині» до чогось доброго не приводять. Свідчень тому чимало в європейській історії. Досить згадати пророчі слова Уїнстона Черчілля про Мюнхенську угоду 1938 року.

«Якщо країна, вибираючи між війною і ганьбою, вибирає ганьбу, вона отримує і війну, і ганьбу».

Коментарi (0)