неділя, 05 грудня, 2021

Телефони гарячої лінії:


ДОНБАС - ЦЕ УКРАЇНА!

search menu menu menu
Bellingcat опублікував першу частину розслідування у справі «вагнерівців»

Константинова Ольга


Суспільство , Події , Політика

Bellingcat опублікував першу частину розслідування у справі «вагнерівців»

views244

18.11.2021

Подiлитися у соц.мережах

Bellingcat та The Insider опублікували першу частину розслідування операції спецслужб України, у ході якої розвідники, під виглядом охоронної компанії при «Роснефті», вивезли з Росії десятки бойовиків ПВК Вагнера, причетних до військових злочинів на Донбасі.

«Ця спецоперація, яка не мала аналогів за своєю складністю та масштабом, повинна була завершитися примусовим приземленням літака з кількома десятками бойовиків на території України, однак в останній момент, коли «вагнерівці» вже прямували до мінського аеропорту, операцію було «перенесено» після зустрічі розвідників з політичним керівництвом, що закінчилося арештом найманців силами білоруського КДБ».

У першій частині розслідування журналісти розповідають про те, як українські розвідники вербували бойовиків ПВК Вагнера та отримали прямі докази участі «вігнерівців» у військових злочинах.

«Операція розпочалася ще в 2018 році як звичайний збір розвідданих силами ГУР МОУ. До кінця 2019 року, на хвилі успіху таких українських операцій, як затримання та вивіз на підконтрольну територію колишнього командира сепаратистів Володимира Цемаха, проєкт став більш амбітним. До початку 2020 року він перетворився на зухвалу спецоперацію, метою якої стали сотні колишніх найманців, що нудилися без діла в рідних містах і селах Росії в період коронавірусного локдауну»

До вересня 2019 року ГУР МО зібрало дані понад тисячі найманців, переважна більшість з яких воювала на сході України в якийсь момент між 2014 та 2018 роками. З цієї тисячі їх особливо цікавили ті, хто засвітився у якихось військових злочинах на території України, — це кілька десятків конкретних осіб.

Для вербування цих найманців було створено групу зі співробітників спецслужб та проєкт із кодовою назвою «Авеню».

Команда придумала правдоподібну небойову задачу, а саме охорону нафтових об'єктів «Роснефті» на Близькому Сході. Нафтові свердловини «Роснефті» знаходилися недалеко від лінії фронту і справді потребували захисту, тому як потенційний об'єкт для охорони виглядали переконливо.

Для електронного листування з кандидатами було зареєстровано ( через російського реєстратора) доменне ім'я office-rosneft.org.

Розслідувачі зазначають, що важливим учасником проєкту був колишній офіцер середньої ланки ГРУ, заарештований та завербований українською розвідкою у «ДНР» кількома роками раніше. Він повернувся до Росії і вийшов на пенсію, але через деякий час на прохання українських розвідників знову почав шукати роботу в Міноборони та успішно знайшов. Він надавав інформацію, попереджав про ризики і потенційно був корисним для підтвердження легітимності операції з вербування, якщо виникне потреба.

Роль «головного рекрутера» та «куратора проєкту від спецслужб» виконав спецпризначенець «Сергій Петрович» з реальним бойовим досвідом, який добре знається на деталях війни на Донбасі та в жаргоні, який використовується російськими найманцями.

Оголошення про прийом на роботу в сфері охорони державних і приватних компаній по всьому світу із зарплатою 225 тисяч рублів спецслужби розміщали на російських сайтах, на яких вже вербували бойовиків. Навіть використовували сайт оголошень Avito.ru.

Багато «новобранців» надали інсайдерську інформацію про вторгнення Росії в Україну в 2014–2015 роках і про підтримку російської держави формально «приватній» військовій компанії Вагнера.

У квітні 2020 року відповідальним за проєкт «Авеню» було призначено українського спецпризначенця, який раніше входив до складу контррозвідки СБУ і керував операцією з арешту Цемаха.

Розвідникам вдалося відібрати у фейкову армію 180 «новобранців». Через деякий час найманці почали жалітися на довге очікування задач і перших виплат грошей. Новобранці вимагали зустрічі зі своїми командирами. На щастя, в Росії був введений локдаун, що дозволяло українським розвідникам тягнути час.

2 червня 2020 року «Сергія Петровича» було «вбито в бою під час виконання завдання в Сирії». Про це повідомив у листі «керівник проекту “Роснефті”».

Через два тижні найманцям представили нового куратора «Артура Палича», який повідомив, що досвідчені бійці знадобилися «Роснефті» для охорони своїх об'єктів від рейдерів у Венесуелі.

Новий куратор буде законним виправданням для більшої кількості часу, оскільки він успадкує список із сотень бійців, йому потрібно буде перевірити кожну людину, а також, можливо, доведеться внести зміни до плану місії. Якщо тим часом ГУР МОВ ухвалить рішення назавжди закрити проект спецоперації, новий куратор зможе забезпечити прикриття для витонченого виходу, щоб найманці — і, можливо, російські спецслужби — не довідалися, що їх ошукали. Смерть «Петровича» ознаменувала формальне завершення операції зі збору даних та перехід до активної стадії операції.

Українські розвідники планували зі 180 найманців обрати кілька десятків головних військових злочинців, організувати для них переліт, а потім примусово посадити літак, коли він пролітатиме над українською територією. Через пандемію вилетіти з Росії можна було лише через територію Білорусі, а найзручнішим та правдоподібнішим рейсом через територію України був рейс до Стамбула.

Вже на етапі перекидання до Мінська виникли складнощі: через пандемію між Росією та Білоруссю було встановлено прикордонний контроль, причому в'їзд до Білорусі було обмежено лише трьома причинами: лікування, відрядження для роботи у білоруській державній компанії чи транзит.

Найважливішою частиною операції мала стати примусова посадка літака.

Перший сценарій посадки літака — невідкладна медична допомога: якщо пасажиру на борту рейсу стає погано, наприклад, внаслідок серцевого нападу, літак має здійснити екстрену посадку у найближчому аеропорту.

Другий ‒ загроза вибуху на борту. У цьому сценарії, щойно відповідний наземний диспетчерський пункт буде проінформований про загрозу, він на свій розсуд дає вказівку літаку приземлитися в аеропорту на свій вибір, оскільки гіпотетичний ризик від вибуху поширювався не лише на пасажирів, а й на людей на землі. Більше того, згідно з міжнародним правом, українські авіадиспетчери можуть дати вказівку пілоту не повідомляти пасажирів про аварійну ситуацію або навіть про зміну траєкторії польоту. Саме цей варіант і був прийнятий за основу як найнадійніший.

За словами опитаних ексспівробітників ГУР, президент України вперше був проінформований про спецоперацію 15 червня 2020 року під час чергового понеділкового брифінгу з питань безпеки з керівниками спецслужб. Співрозмовники сказали нам, що президент Володимир Зеленський загалом схвалив операцію, намічену на 26 червня 2020 року, та попросив підготувати докладний план. Цей концептуальний план було підготовлено та затверджено міністром оборони 1 липня 2020 року.

15 липня було придбано 34 квитки для першої групи найманців на рейс Мінськ-Стамбул, який мав вилетіти за 10 днів. Дата повернення була запланована на 19 жовтня, квитки були замовлені на прямий рейс Стамбул-Москва. Це відповідало легенді, згідно з якою перше «відрядження» мало тривати три місяці. З міркувань правдоподібності були закуплені й квитки туди та назад для другої групи з 14 найманців, хоча малоймовірно, що вони коли-небудь будуть використані.

За словами двох опитаних колишніх оперативників, за день до виїзду «вагнерівців» до Мінська, 23 липня 2020 року, два керівники спецслужб, які відповідали за проєкт «Авеню», начальник ГУР Василь Бурба та заступник голови СБУ Руслан Баранецький, прибули до Офісу президента, щоб представити фінальну доповідь про майбутню спецоперацію. Оскільки на той момент президент Зеленський був зайнятий, їх перенаправили на зустріч з керівником його офісу Андрієм Єрмаком.

За словами Бурби, голова офісу президента Андрій Єрмак запропонував відкласти операцію на тиждень. Днем раніше Президент Зеленський досяг домовленості з Росією та сепаратистами, яких підтримує Росія, про перемир'я на Донбасі. Про це він оголосив на спільній пресконференції з тодішньою президенткою Швейцарії Симонеттою Соммаруга. Це перемир'я, яке ще вимагало схвалення «Нормандської четвірки» (Росії, Франції, Німеччини та України), яка займається врегулюванням конфлікту на Донбасі, мало набути чинності 27 липня 2020 року.

Бурба розповів, що в Офісі Президента вважали, якщо спецоперація пройде, як заплановано, і завершиться затриманнями 25 липня, то перемир'я закінчиться, не встигнувши початися.

Bellingcat не вдалося незалежно підтвердити цю розмову. Офіс президента не прокоментував наше розслідування.

Наступного ранку, коли перша група з 33 найманців вже виїжджала з Москви, команді ГУР МОУ вдалося успішно перебронювати квитки не на середу, 29 липня, а на четвер, 30 липня. Квитки другої групи з 13 найманців поміняли на суботу, 1 серпня. Пізніше того ж ранку, за словами Бурби, він повідомив в Офіс президента, що план все одно буде здійснено, але із затримкою на п'ять днів.

Коли найманці дісталися Мінська, їм було повідомлено про затримку рейсу на 5 днів.

Як повідомив Bellingcat один із найманців, близько 19:00 28 липня він та його товариші помітили незвичайний мікроавтобус, припаркований біля санаторію «Білорусочка». У ньому відразу впізнавалася машина спостереження КДБ. Вони не надали цьому великого значення, вважаючи, що білоруські спецслужби просто стежать, щоб найманці залишили країну, не створюючи жодних проблем.

Проте тієї ж ночі, незадовго до світанку спецназівці з групи «Альфа» КДБ Білорусі увірвалися до санаторію, запустили світлошумові гранати до кімнат через балкони, після чого озброєна штурмова група в балаклавах вибила двері в номери, на найманців наділи наручники, поклали їх на ліжка обличчям униз і накрили голови подушками.

За деякими репліками КДБшників, найманці зрозуміли, що вони щиро впевнені, що ті приїхали до Білорусі для повалення влади. Зброї, зрозуміло, не знайшли і після багатогодинного очікування найманців передали групі ОМОНу, яка відвезла росіян до РВВС. 33-й найманець, який зупинявся у своїх родичів, був затриманий у їхньому будинку пізніше цього ранку.

Коментарi (1)

Дмитро (2 тижні тому)

ГУР - повинно діяти в інтересах Держави, а не Бурби. Є велике питання: а може було навпаки? Може інша сторона підкидала наживку (вагнерівців), щоб була легитимна підстава розпочати повномасшатбні військові дії ? За великим рахунком, на разі, перемога України в цьому протистоянні може бути тільки в економічних та соціальних успіхах. І тоді ті, хто був проти України, захочуть бути з Україною. І, на мою думку, наші державники, дякувати Господу Богу, не дозволили щоб розпочалася велика війна.