6 років тому було звільнено Маріуполь: як це відбувалося (фото, відео)

13 червня 2014 року охоплений проросійськими найманцями Маріуполь (Донецька область) звільнили звичайні хлопці без бойового досвіду, але з вірою в Україну та перемогу над «русским миром». Стратегічне місто, яке було дуже важливим для агресора, знов повернулося під український прапор. До шостої річниці підготовлено стрічку з ексклюзивними кадрами з відеохроніки штурму й оповіддю очевидців, які відтворюють реалії російсько-української війни.

Проросійські сепаратисти у Маріуполі активізувалися після втечі четвертого президента України Віктора Януковича. Між ними та українськими активістами почалися протистояння, які посилилися після незаконної анексії Криму Росією.

З середини квітня Маріупольська міська рада була захоплена сепаратистами. 9 травня за наказом московських кураторів вони штурмували міське УВС і Маріуполь перейшов під їхній повний контроль. Тоді бойовики заблокували кілька вулиць міста бетонними блоками, захопили адміністративні будівлі. До того ж, правоохоронні органи були повністю паралізовані. Тоді сепаратисти взяли в полон начальника УВС Валерія Андрощука і вбили начальник ДАІ Віктора Саєнка. Однак чимало хто з силовиків вже готувався сторону терористів, намагаючись втілити у життя приклад своїх колег-зрадників у Криму.

Але не судилося зрадникам та сепаратистам перетворити українське місто на російське…

На той момент Україна контролювала лише маріупольський аеродром, на якому знаходилися українські нацгвардійці, військовослужбовці Збройних Сил України, та півтори сотні добровольців з батальйону МВС «Азов», «Правого сектору»… Штурмувати Маріуполь планувалося спочатку 23 травня, однак після аналізу наявних сил і засобів, від цього плану відмовилося.

Тоді Україна не мала достатньої кількості боєздатних підрозділів. Така ситуація склалася через бої під Слов’янськом.

Остаточною датою початку визволення стало 13 червня 2014 року.

У спецоперації проти чисельних проросійських угруповань брали участь 150 бійців спецбатальйону «Азов», 2 роти спецбатальйону «Дніпро», 2 роти Національної гвардії та спецназ МВС.

Військові контролювали блокпости на в’їздах до міста, а місцеві жителі допомагали їм інформацією щодо подій у самому місті тощо. Всі блокпости контролювали військові, допомога надходила також місцевих активістів. Щоб заблокувати район проведення антитерористичної спецоперації було залучено близько 500 військовослужбовців ЗСУ та НГ.

Рівно о 5 ранку 13 червня почався штурм Маріуполя. У ході зачистки було ліквідовано всі ключові опорні точки бойовиків, знищено техніку та відновлено контроль над усіма захопленими спорудами. Було вбито кілька сепаратистів і понад 20 осіб затримали.

«І цей день став першим днем перемоги нашої країни над бандами терористів, які почули смак крові, свавілля і беззаконня… І я вдячний за неї всім добровольцям, добровольцям батальйону Азов, військовим, усім, хто дав відсіч ворогу в той день», – написав тоді перший заступник глави Нацполіції В’ячеслав Аброськін,

З того дня, завдяки зусиллям українських військових та самих маріупольців, місто живе хоч і напруженим, але мирним життям, залишаючись вразливим для терактів, найбільший з яких стався 24 січня 2015 року.

«Маріуполь. Протистояння»

До шостої річниці звільнення Маріуполя від російських окупаційних військ телеканали UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА покажуть документальні програми авторки й режисерки «Суспільного» Сніжани Потапчук — «Маріуполь. Протистояння» та «Синдром війни. Я повернувся». Крім того, буде показано документальний фільм «Крихка свобода» режисера Костянтина Кляцкіна.

«Маріуполь. Протистояння» – ця документальна стрічка наочно розповідає та показує боротьбу українських військ за визволення Маріуполя в червні 2014 року.

Ексклюзивні кадри з відеохроніки штурму й оповідь очевидців відтворюють перед глядачами реалії російсько-української війни.

Знімальна група разом зі шкільним учителем проходить місцями обстрілів, знімає все на камеру, а також відновлює хронологію боїв у розмові з «азовцем» і знайомиться з маріупольцем, який 2014 року з прапором у руках підтримував українських захисників.

Проводячи паралелі з минулим, творці фільму намагаються простежити зміни свідомості людей і нагадують усім нам, що протистояння триває.