Анна Крюгер-Прахова — українська художниця, анімалістка та представниця європейського модернізму, чиє життя й творчість були тісно пов’язані з Києвом.
Вона народилася 1876 року в селі Збаражівка, нині Збаржівка Вінницької області, в родині землевласника й нотаріуса Августа Крюгера та Катерини Новосільцевої.
У 1890 році родина переїхала до Києва. Саме тут Анна почала професійно займатися мистецтвом, навчаючись у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка. Згодом вона продовжила освіту в Парижі, в Академії Огюста-Жозефа Делеклюза, де її роботи були відзначені медалями, а також у Петербурзькій академії мистецтв.
У 1902 році Анна Крюгер одружилася з Миколою Праховим. Наступні шість років подружжя провело на Капрі, де народилися троє з їхніх шести дітей. Попри життя великої родини, художниця не припиняла працювати.
Італійський період залишив по собі яскраві капрійські пейзажі. Після повернення до Києва у 1912 році важливе місце в її творчості посіли дитячі портрети та анімалістичні композиції, які стали однією з найвпізнаваніших частин її мистецької спадщини.
Анна Крюгер-Прахова була пов’язана і з одним із найвідоміших українських художників початку ХХ століття — Олександром Мурашком. Саме її разом із первістком Володимиром він увічнив у своєму відомому портреті.
Після встановлення радянської влади життя родини стало значно складнішим. Художниці доводилося поєднувати мистецтво з викладанням та повсякденною боротьбою за утримання великої сім’ї, однак вона залишалася відданою творчості.
Анна Крюгер-Прахова померла у 1962 році. Сьогодні її ім’я поступово повертається до ширшого українського культурного контексту як важлива частина мистецтва модернізму першої половини ХХ століття.
Національний музей «Київська картинна галерея» представив виставковий проєкт «Анна Крюгер-Прахова. Музейна прем’єра», а музейну колекцію поповнили 38 творів художниці, переданих родиною Понамарчуків.
Ця виставка фактично повертає Анну Крюгер-Прахову з родинної та музейної історії до великої історії українського мистецтва — поруч із митцями, для яких Київ на межі ХІХ–ХХ століть був частиною єдиного європейського культурного простору.
Джерело: Національний музей «Київська картинна галерея».
